«Ісус Христос завжди є там, де повинен бути», – митрополит Ігор

У Неділю Розслабленого, 22 травня 2016 р., звершуючи Архиєрейську Божественну Літургію та освячення храму у с. Селисько (Пустомитівський р-н., Львівська обл.), Високопреосвященний владика Ігор, Митрополит і Архиєпископ Львівський, звернувся до парафіян новоосвяченого храму із привітальним словом про великий дар храму Божого: «Богові належить слава, честь, пошана і любов, а божий дім, церква, храм, повинен служити для прослави Бога, пресвятої Богородиці ангелів та усіх святих. У церкві необхідно молитися, пам’ятати про Божу присутність, проганяти зайві мислі, думки, старатися про щиру молитву й намагатися увесь час думати про Бога, його велич, мудрість справедливість Божу, любов тощо. На цьому місці, в цій церкві, Господь присутній в особливий спосіб, у святому Причасті під видом хліба й вина».

Трактуючи євангельський уривок про чудесне зцілення недужого тридцять вісім років чоловіка, Митрополит зауважив: «За тридцять вісім років не знайшлося жодної особи, щоб могла вилікувати цю недужу людину, навіть не було кому допровадити цього чоловіка до води. «Не маю нікого пане…». Але знайшлися юдеї, які пред’явили претензії до одужалого, що він носиться з лежанкою в суботу. Якийсь припис забороняв у суботу носити певні речі. Чоловік оправдовувався тим, що той, хто повернув його до здоров’я велів носити лежанку. Мало хто б знав про оздоровлення людини, а в такий спосіб Бог показав свою силу, не бажаючи при тому жодного розголосу, бо відразу віддалився з цього місця». У такий спосіб Господь розкрив Свою велич, показуючи, що саме Він є джерелом всілякого зцілення та спасення: «Хворий не нарікав, що хтось випереджував його, лише не знаходив нікого хто б допоміг йому увійти першим у цілющу воду. Він не знав, що сила оздоровлення не полягає у воді, лише скривається у Господі, який дає їй цілющі властивості». Покірно припавши до Господа, віддавши себе Йлому, можна знайти оздоровлення. Але людина не бажає з вдячністю і покорою прийняти Господню благодать, радше намагається вивищити себе, звинуватити Бога у власній духовній і тілесній немочі: «Цим чудом Христос вказував на себе, як на Божого Сина, чинив це спокійно без жодного тиску, але юдеї не бажали цього прийняти, навпаки, постановили вбити його. Господь вказував їм, що він – пан суботи, що він володіє силою, не тільки зцілювати від недуг, але й воскрешати померлих, він – Бог, який діє, але юдеї не бажали заглиблюватися в це». Зціливши розслабленого, Христос дарує йому здоров’я тіла, але набагато важливішм є здоров’я душі:«Хвороба це – біль, терпіння, обмеження, але втрата спасіння через грішний спосіб життя – непоправна річ. Краще померти у хворобі з очищеною душею від гріхів, як закінчити життя здоровим у гріховному стані!»

Через епізод Євангелія, якому була приурочена неділя, Митрополит наголошує: «Душу, людського духа необхідно пильнувати, оглядатися на своє життя й щиро каятися за вчинені промахи, перепрошувати Бога, миритися з Господом у святій Тайні Покаяння, сповідаючись зі своїх гріхів. Хай Мати Божа виблагає усім сердечного жалю за гріхи, щоб у примиренні з Богом відійти до вічності».

У цю неділю парафія св. Миколая села Селиська отримала нови храм, освячений рукою Митрополита. Про це Владика загдує у проповіді, закликаючи служителів та парафіян храму достойно вшановувати святиню, що є місцем перебування Господа: «Посвячення престолу у церкві – дуже важлива річ, бо на ньому приноситься жертва хліба й вина, що перемінюється у Тіло та Кров Христову – сам Бог приходить з неба. Престол необхідно гідно приготувати: відповідний матеріал, якісний, без жодного браку, гарно оздобити, тримати у належному стані «…» Кивот, що на престолі, повинен бути добре доглянутий, бо у ньому мешкає Господь, що знаходиться у святому Причасті. У книзі Старого Заповіту читаємо: «Поставив Давид там жертовник Господеві й приніс усепалення та мирні жертви; і візвав до Господа, і він вислухав його й послав вогонь з неба на жертовник усепалення» (1Хр 21,26). До жертовника, навіть, не можна без потреби доторкатися, опиратися на нього, бо він – символ Христа. Вірні повинні з великою пошаною поводитися у церкві, постійно пам’ятаючи на Божу велич! Закликаємо усіх, щоб про це пам’ятати і в такий спосіб поширювати славу Бога.»

На завершення Митрополит поручив парафіяльну громаду Божому благословенню та опіці Пресвятої Богородиці.