Папа: Євангелізація – не функція, але свідчення життям

Не зводити євангелізацію до виконування якоїсь функції чи до простої «прогулянки» закликав Папа Франциск вірних, проповідуючи у п’ятницю, 9 вересня 2016 р., під час ранкової Святої Меси в каплиці «Дому святої Марти». Він наголосив на важливості свідчення в християнському житті, перестерігаючи перед спокусами прозелітизму чи переконування силою слова.

Читання з Послання святого Павла до Коринтян стало спонукою поставити запитання про те, що означає свідчити Христа. Шукаючи відповідь на нього, Святіший Отець, насамперед, звернув увагу на те, що євангелізувати не означає «виконувати якусь функцію». Але, за його словами, сьогодні можемо зустріти християн, які переживають служіння як якусь посаду, бачимо священиків і мирян, які нахваляються тим, що чинять:

«Ця хвальба означає применшувати Євангеліє до якоїсь функції, або ж до причини хвальби, мовляв: “Я євангелізую та привів до Церкви багато людей”. Займатися прозелітизмом також є хвальбою, адже євангелізація – це не прозелітизм, не прогулянка, не зведення Євангелія до якоїсь функції», – наголосив проповідник, цитуючи святого Павла, який казав: «якщо я звіщаю Євангеліє, то немає чим мені хвалитися – це мій обов’язок».

Тож яким повинен бути «стиль» євангелізації? Як мені бути певним у тому, що це не прогулянка, не прозелітизм, не зведення євангелізації до простої функції? Відповідаючи, Папа зазначив, що цим стилем є, за прикладом святого Павла, «ставати всім для всіх», тобто, «розділити життя інших людей, супроводжувати на дорозі віри, допомагати зростати на дорозі віри». Потрібно поставити себе в умови іншої людини, євангелізація відбувається «з наставленням милосердя».

У цьому контексті Святіший Отець розповів, як під час обіду з молоддю в Кракові один з юнаків запитав його, що він повинен сказати своєму приятелеві атеїстові, щоби спонукати його до віри: «Це чудове запитання! Всі ми знаємо людей, що віддалилися від Церкви. Що ми повинні говорити їм? Я відповів: “Послухай, остання річ, яку ти повинен робити, – це щось казати. Починай діяти, а він побачить, що ти робиш і запитуватиме тебе, а вже тоді щось кажи”. Євангелізувати означає свідчити: я живу ось так, бо вірю в Ісуса Христа, і викликаю в тебе цікавість: “Чому ти робиш те чи інше?”. Бо вірю в Ісуса Христа і звіщаю Ісуса Христа, не лише словами, бо Його слід звіщати словами, але також своїм життям».

Саме в цьому, як зауважив Наступник святого Петра, й полягає євангелізація, і це слід чинити «безкорисливо», тому що ми «отримали Євангелія задарма», благодать і спасіння «не купується і не продається».

У цьому контексті проповідник вказав на постать святого Педро Клавера, пам’ять якого спогадувалася цього дня. Він був місіонером, що «вирушив звіщати Євангеліє» до Америки. Можливо, «він собі уявляв, що його майбутнє полягатиме в проповідуванні», але Господь приготував йому завдання «бути близьким, супроводжувати відкинених того часу – чорношкірих рабів, яких привозили з Африки».

«І ця людина не просто прогулялася, кажучи, що євангелізував, він не применшував євангелізацію до виконання якоїсь функції чи до прозелітизму. Він звіщав Ісуса Христа вчинками, спілкуючись з рабами, живучи з ними, живучи по-їхньому. І таких як він, – наголосив Святіший Отець, – у Церкві багато! Чимало є таких, які зрікаються себе самих, щоб звіщати Ісуса Христа. І також всі ми, браття й сестри, маємо обов’язок євангелізувати, що не означає просто застукати до дверей сусіда зі словами: Христос Воскрес! Це означає жити вірою, промовляти з лагідність й любов’ю, без намагання переконати та безкорисливо. Безкорисливо ділитися тим, що Бог дав мені – ось що означає євангелізувати».