Франциск: закам’янілі особи не є вільними

За суворістю завжди щось приховується, якесь подвійне життя, адже закам’янілі особи не є вільними, залишаючись невільниками закону. Бог, натомість, дарує свободу та лагідність. Такою була тема проповіді, яку Папа Франциск виголосив у понеділок, 24 жовтня 2016 р., під час ранкової Святої Меси в «Домі святої Марти», коментуючи євангельську розповідь про зцілення, яке Ісус здійснив у суботу, чим викликав ремствування начальника синагоги.

Представник провідників народу обвинуватив Христа в тому, що «порушено Господній закон». Як зауважив Святіший Отець, «ходити у Господньому законі не є легко», це «благодать, про яку ми повинні просити». Ісус звинувачує начальника у лицемірстві, часто повторюючи це слово тим, хто «має наставлення суворості у виконуванні закону», тим, які не пізнали свободи дітей, залишаючись «рабами закону». Закон, натомість, «даний нам не для того, щоби вчинити нас невільниками, але – вільними, синами й доньками».

«За суворістю, – зауважив Папа, – в житті людини завжди щось приховується. Суворість не є Божим даром. Ним є лагідність, доброта, доброзичливість, прощення: все це – так, але суворість – ні! За суворістю завжди щось приховується, і в багатьох випадках – подвійне життя. Але також в цьому є щось хворобливого. Суворі страждають, коли є щирими перед собою. Тому що їм не вдається мати свободу Божих дітей, вони не вміють ходити в Господньому законі та не є щасливими. Вони дуже страждають. На перший погляд вони здаються добрими, бо дотримуються закону, але за цим приховується щось такого, що не робить їх добрими: вони або є злими, лицемірами, або – недужими».

У цьому контексті проповідник пригадав притчу про блудного сина, в якій старший брат, який завжди поводився добре, свариться з батьком за те, що він з радістю прийняв молодшого, який повернувся додому розкаяним. На цьому прикладі, за словами Папи, можемо побачити, що стоїть за деякими способами «доброї» поведінки:

«За такою добродійністю приховується гордість. Перший знав, що мав батька, і в найтемніший період свого життя повернувся до отця, другий бачив у батькові лише господаря, ніколи не відчував його, як батька. Він був суворим: суворо дотримувався закону. Перший відкинув закон, пішов у життя без закону, навіть всупереч законові, але в певному моменті згадав про батька, повернувся та отримав прощення. І не є легко ходити в Господньому законі так, щоб не впасти у закам’янілість».

Свою проповідь Святіший Отець завершив заохоченням молитися «за тих наших братів і сестер, які вважають, що ходити у Господньому законі означає ставати суворими. Нехай же Господь дасть їм відчути, що Він – Отець, що Йому подобається милосердя, ніжність, доброта, лагідність, смирення. І нехай навчить нас усіх ходити в Господньому законі саме з таким наставленням».