Папа: Боже царство розвивається завдяки слухняності, а не інституціям

Щоб Боже царство зростало, Господь очікує від нас слухняності. На це звернув увагу Папа Франциск, закликаючи вірних під час проповіді, виголошеної в каплиці «Дому святої Марти» у вівторок, 25 жовтня 2016 р., не зосереджувати надмірно свою увагу на розвиткові структур.

Коментуючи Ісусові притчі про Боже царство, Святіший Отець, насамперед, підкреслив, що Господній закон даний нам не для того, щоб лише вивчати, але щоб «ходити в ньому». Він призначений «для життя», для того, «щоб допомагати нам творити Боже царство». Крім того, Господь «каже нам, що Його царство – це шлях».

«Чим є Боже царство? Може Боже царство є добре організованою структурою, впорядкованою, з добре укладеними схемами… так, що все, що в них не вкладається, не належить до Божого царства? Ні!» – ствердив проповідник, перестерігаючи перед наставленням закам’янілості, пам’ятаючи про те, що закон призначений для того, щоб ходити в ньому, отож – Боже царство «не стоїть на місці», але «будується кожного дня».

Як зауважив Наступник святого Петра, Ісус у притчах говорить про речі із щоденного життя, про закваску, «яка не залишається закваскою», тому що змішується з борошном, тобто, «перебуває в русі та стає хлібом». Також і зерно «не залишається зерном», але «вмирає, даючи життя дереву». Отож, закваска та зерно «перебувають в русі, аби щось зробити», одночасно, «вмираючи» задля цього. «Проблема, – додав він, – не полягає у незначності, чи щось є малим, незначним, чи чимось великим. Справа полягає у шляхові, адже прямуючи вперед, здійснюється переміна».

«Якого наставлення Господь вимагає від нас для того, щоб Боже царство зростало та ставало хлібом для всіх, домівкою, призначеною для всіх? Слухняності. Боже царство зростає завдяки слухняності силі Святого Духа. Борошно перестає бути борошном і перетворюється в хліб, тому що слухняне силі закваски, а закваска піддається тому, щоб заміситися з борошном… Можемо припустити, що піддатися замісові вказує на страждання, а далі ще є випічка. Отож, Боже царство зростає саме так, щоби, врешті-решт, ставати поживою для всіх», – сказав Папа.

І зерно гірчиці «також є слухняним, щоби стати плідним», воно «втрачає свою ідентичність зерна» і стає чимось іншим, «набагато більшим». І подібно, коли людина є слухняною Святому Духові, вона зростає, стаючи «даром для всіх». Таким чином, Боже царство «постійно в дорозі», прямуючи «до надії і повноти». А якщо зупиняємося на місці, то стаємо закам’янілими, «а така закам’янілість вчиняє нас сиротами».

«Сьогоднішній день, – підсумував проповідник, – призначений на те, щоб просити благодаті слухняності Святому Духові. Дуже часто ми прислухаємося до наших капризів та наших суджень, мовляв, чиню те, що забажаю. Але тоді Боже царство не зростає, не зростаємо й ми. Лише слухняність Святому Духові може спричинитися до нашого зростання та переміни, подібно до закваски і зерна. Нехай же Господь дасть нам усім ласку такої слухняності», – побажав Святіший Отець.