Митрополит Шептицький об’єднав Львів і Дніпро
29 листопада 2016 року відбулась відео-конференція на тему «Андрей Шептицький – це Україна: будівничий, князь, лідер!» у якій взяли участь освітяни та громадські діячі міст Львова і Дніпра. Організаторами конференції з боку Львова були Національний університет «Львівська політехніка», Громадська рада «Святий Юр» та Центр національного виховання ім. Андрея Шептицького, з боку Дніпра – Дніпровський обласний інститут післядипломної освіти.
В представлених доповідях було наголошено на ключовій ролі Митрополита Андрея Шептицького у процесах розвитку українського суспільства в останні півтора століття. Зокрема зазначено, що в період, коли українці не мали власної держави і були розділеними поміж різних окупаційних режимів, коли здавалось перед нацією стояло найважливіше і єдине завдання фізичного виживання і думки про вищі матерії були з галузі нездійсненного, геній Митрополита зумів осягнути практично усі ключові сфери релігійного, політичного, суспільно-культурного, економічного життя народу.
Будучи позбавленими найменшої можливості брати участь у національному державотворчому процесі, українці завдяки титанічній праці Митрополита через Українську Греко-Католицьку Церкву, на теренах окупованих Польщею, фактично зуміли побудувати «українську державу у чужинецькій державі». Через Церкву координувались, організовувались і часто у значній мірі фінансувались програми розвитку української національної кооперації, банківської і фінансової справи, підприємництва, сільського господарства, науки, освіти, преси, медицини, мистецтва і культури, охорони пам’яток, спорту і молодіжної політики, екології і захисту навколишнього середовища, суспільного життя, дипломатії і міжнародних відносин, харитативної праці і багатьох інших важливих ділянок життя властивих розвиненим і державним націям тогочасної Європи і світу. У всьому відчувалась міцна пастирська рука, хоч фізично й розбитого проте духовно незламного велета загальноєвропейського та планетарного виміру.
Не менші заслуги Митрополита також у розвитку української богословської думки та стрімкому зростанні Української Церкви, яка завдяки натхненній праці Юрського Святця, уже після його відходу у вічність, зуміла гідно витримати усі смертельні удари та переслідування з боку комуно-атеїстичного режиму і вийти у цьому нерівному двобої переможцем. Також було стверджено, що значення і роль Андрея Шептицького на початку нашого третього тисячоліття є не менш важливі як у часи його пастирського служіння, а його задуми і бачення розвитку українського та європейського суспільства, як одкровення Божого Пророка, далеко випередили свій час і нині для нас є не менш актуальними та пожиточними як для наших батьків та дідів. Із львівського боку у представлених доповідях своїми роздумами поділились:
– Петро Шкраб’юк, доктор історичних наук, письменник;
– Григорій Брунець, президент Центру національного виховання ім. Андрея Шептицького;
– Зенон Боровець, доцент НУ «Львівська політехніка», заступник голови Комісії у справах мирян Львівської Архиєпархії УГКЦ;
– Ігор Калинець, дисидент, письменник, поет, лауреат державної премії України ім. Т. Шевченка, почесний громадянин м. Львова;
– Ореслава Хомик, медик, голова Всеукраїнського Союзу Українок, громадсько-політичний діяч;
– Валерій Калинюк, голова Громадської ради «Святий Юр», громадсько-політичний діяч;
– Ірена Бачинська-Чабан, багатолітній головний редактор журналу Союзу Українок Америки «Наше життя», громадський діяч діаспори.
About The Author
