Різдвяне послання Преосвященного Димитрія (Григорака), ЧСВВ

Всесвітлішим і високопреподобним отцям, преподобним монахам і монахиням, дорогим братам і сестрам.

«Бог Предвічний народився.
Прийшов днесь із Небес,
щоб спасти люд Свій весь і утішив вся».

Христос Рождається!

Знову прийшло до нас свято Різдва Христового, а з ним Новий 2017 рік Божий. Що принесе нам цей рік, який по деяких прогнозах обіцяє бути переломним? Але що би він нам не приніс, ми твердо знаємо: з нами завжди в будь-яких обставинах буде наш Господь. Різдво Христове щоразу дає новий потужний імпульс нашій вірі в прихід і постійну присутність у світі Бога. Тому, не дивлячись на холодну зимову пору, Різдво наповнює нас радістю і скріпляє наші серця впевненістю, що з нами Бог!

Він прийшов у непривітну пору року, коли ночі найдовші, холод найдокучливіший, коли морозяний вітер пронизує до кісток, коли зовсім не затишно перебувати надворі, а хочеться сидіти вдома, в теплі. Але Він прийшов саме в цю пору року! Чи не задумувались ми коли-небудь, чому Син Божий зволив прийти у світ саме в цей холодний зимовий час? Чому Він не прийшов влітку, коли тепло, або весною, коли природа пробуджується до життя, чому вночі, а не вдень, коли привітно світить сонце? Чому зволив народитися саме в таких некомфортних обставинах? Чи це випадковість, а чи може Господь цим хоче нам щось сказати? Знаємо, в діяннях Бога немає випадковостей. Кожна дія Бога має певну мету, а тим більше – час і обставини Його приходу у світ.

Від часу народження Божого Сина у Вифлеємі та непривітна зимова ніч отримала зовсім інше забарвлення: вона назавжди стала часом радості. Надворі зима, холод, ніч, а на душі радісно і тепло. Ми співаємо веселі колядки, ходимо з вертепами, радіємо приходові у світ Божого Сина і утверджуємось у вірі, що з нами назавжди є наш Бог! Різдвяний час приносить радість, не дивлячись на погодні умови і навіть на складні життєві обставини. Отже, Різдвяна ніч нагадує: Господь приходить у важкі хвилини нашого життя. Він хоче бути з нами завжди, а особливо, коли нам є важко. Він приходить в темряву людського буття, в ніч наших тривог, щоб бути з нами. Там, де Він, відступає морок. Бог приймає життя людини, щоб дати людині можливість увійти в Його життя. Він перемінив сумну пору року на радісний час і завжди прагне давати нам Свою радість, а особливо в скрутних обставинах нашого життя. Він для того й прийшов, щоб людина змогла увійти «… в радість Пана свого» (Пор. Мт. 25, 21). Зрештою, Бог є завжди всюдиприсутній, наповняє Собою все і підтримує існування всього, що існує. Він як повітря, котрого не бачимо, але без котрого не можемо жити. Без Бога нічого не існує. Але є одна проблема для людини – Бог є невидимий, і деколи приходить спокуса сумніву у Його присутності. Але Він не лише є завжди поруч з нами, але й прагне увійти в наше життя. Бо Творець не байдужий до своїх дітей і не є холодним спостерігачем історії і людських трагедій, але прагне увійти в наші проблеми, турботи, болі, нещастя, щоб взяти їх на себе. Доказ цьому – немовлятко в убогому вифлеємському вертепі, яким зволив стати всемогутній Творець вселенної. Саме для цього Він і прийшов, щоб увійти в пітьму людського життя і вивести з неї людину.

Нам сьогодні надзвичайно необхідно мати цю впевненість в Божу присутність, що Бог є насправді з нами. Деколи нам здається, що ще ніколи не було так важко, як тепер. Нестерпно довгою і болючою здається нам ця ніч поневірянь нашого народу. Звідусіль чигають небезпеки, і нема на кого надіятись, крім Бога і на самих себе. Щораз зі все більшою надією вимовляємо слова молитви «Отче наш» – «Нехай прийде Царство Твоє…». Нехай нарешті прийде Твоє Царство, Господи, до нашого сотнями років гнобленого, але нескореного народу!

Прийдім сьогодні в духовний спосіб до новонародженого дитятка Ісуса і віддаймо Йому всі наші клопоти і хвилювання, терпіння і печалі. Бо що ми можемо Йому дати, що є дійсно наше? Не хвалімося перед Ним нашими добрими справами. Адже всі наші добрі справи – це те, що Йому вдалося через нас здійснити. Убогі пастушки не мали якихось особливих дарів, а просто прийшли до Нього. Для дитятка Ісуса найважливішим даром були вони самі, бо немає більшої цінності у світі, ніж людина, задля якої і прийшов Син Божий.

Господь прийшов. Прийдім і ми до Нього, переборюючи всякі перешкоди. Бо час, проведений з Ним, найважливіший час в житті людини. Так, є багато перешкод для зустрічі з Ним. Але три царі з далеких країн, щоб прийти до Нього, подолали довгий небезпечний шлях і досягли мети. І нам, щоб прийти у своєму серці до Господа, треба терпеливості, наполегливості, рішучості і відваги. Мусимо відкинути всякі вагання, сумніви і безплідні нарікання, але йти вперед, йти до Нього. Тільки той досягає мети, хто постійно, терпеливо йде до Господа, переборюючи поступово всі труднощі, відкидаючи зневіру, тільки той знаходить Господа у своєму серці.

Сьогодні, найперше, складаю мою щиру подяку і пошану нашим воїнам-героям, які захищають наше Різдво. Вони не втекли від свого священного обов’язку захисника Вітчизни, а відважно стали на наш захист ціною власного життя. В ці хвилини десь в холодних окопах вони тихенько колядують, згадуючи святковий родинний стіл і сімейний затишок. Молімся за них до Божого Сина, щоб вони всі повернулися додому живими, здоровими і з перемогою. Вірмо без найменшого сумніву, що Господь, який прийшов перемогти всяке зло, прийшов не даремно: все, що Він задумав, здійсниться. Іншого варіанту немає.

Нехай Різдво Христове зміцнить нашу віру в повсякчасну Божу присутність в нашому житті. Нехай вифлеємська зоря осяє своїм світлом кожну нашу родину і весь укранський народ. І нехай Божий Син, який прийшов до нас нині, як мале немовлятко,забере всі наші смутки і принесе нам всім – Радість Свого Різдва!

Христос Рождається!
Славімо Його!

† Димитрій Григорак, ЧСВВ
Єпарх Бучацький