«Нам важливо зрозуміти ким для нас є Христос, бо вже від цієї суботи ми наближаємося до Пасхального таїнства», – Глава УГКЦ в Обухові

У п’яту суботу Великого посту Глава і Отець Блаженніший Святослав освятив наріжний камінь під будівництво храму Святого Антонія Печерського, що при монастирі отців-студитів в Обухові на Київщині.

Участь в богослужінні взяли: владика Йосиф (Мілян), Єпископ-помічник Київської архиєпархії УГКЦ, владика Теодор, Єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ, Міський голова Обухова.

Під час проповіді на Архиєрейській Божественній Літургії Предстоятель Церкви зауважив, що Євангельське читання від апостола Марка цього дня, на перший погляд, є дивним. За ним, Христос питає своїх учнів: «За кого мене мають люди?». А учні переповідають те, що люди говорять про Нього: його вважають звичайною людиною, наділеною надзвичайними дарами, місією від Бога, більшість вбачають в Ньому лише звичайну людину, рівну їм. Потім Ісус запитує їх: «А що ви скажете: хто я?». І тоді Петро чинить ісповідь віри, кажучи: «Ти – Христос». «Тобто учні бачать Ісуса Христа, як Божого помазаника, Месію, бачать в Ньому Сина Божого, до кінця не усвідомлюючи те, як живий Бог може бути присутнім в людському тілі, – пояснює проповідник. – Учні визнають живого Бога, що є між ними і їх навчає». Дивним є те, що, коли Ісус чує цю правдиву ісповідь апостола Петра, то гостро наказує нікому про це не говорити: «Дивно, адже це зміст проповіді Церкви… Мабуть, цю новину потрібно було рознести аж до краю землі, що, зрештою, і зроблять згодом апостоли. Та чомусь тут Христос гостро наказує їм про це не розголошувати».

За словами Блаженнішого Святослава, в богословській науці, це називається «месіанським секретом», що характерний виключно для Євангелія і богослов’я апостола Марка. «Ми до кінця не знаємо відповіді на це запитання та можемо припустити, що Ісус Христос прагне впровадити своїх учнів в глибше розуміння того, ким Він є і яку місію прийшов сповнити. Після цієї ісповіді віри апостола Петра, Христос починає пояснювати, благовістити, відкривати правду про своє страждання, мучецьку смерть на хресті, славне своє воскресіння. Він впроваджує апостолів у своє Пасхальне таїнство, в якому до кінця проявиться сила божества Ісус Христа і вони зрозуміють, ким Він є. Тоді, не частково, не за власним враження, а в повноті Божого одкровення, вони зможуть благовістити світові істину про Воскресіння Христове, Сина Божого, який воплотився, жив між нами, навчав Слово Божественної істини і помер і воскрес», – вів він далі.

«Гадаю, що це питання Ісус Христос в цю суботу ставить кожному із нас, – каже далі Першоієрарх Церкви. – Ми чули не раз благовість про нашого Спасителя в храмах, ми до Нього молимося, ми з Христом спілкуємося, причащаємося Його Тіла і Крові. Ким Він є для нас? Сьогодні люди би по-різному відповіли на це запитання, відповідно до своєї свідомості, здатності прийняти Боже одкровення, до рівня свого духовного життя». Та Ісус Христос є нашим Спасителем, в якому кожен із нас може отримати вічне життя. Каже апостол Павло: «Хто вірує, в Ісуса, як Господа, і в те, що Він воскрес із мертвих, – уже спасенний». Тобто віра в Сина Божого – Бога, який став людиною, є ключем до перемоги над гріхом і смертю: «Мало тільки вірити в глибокі високі істини, важливо ними жити. Особа Христа – має стати наріжним каменем побудови особистого життя нашого на землі, скеля на якій ми повинні збудувати свою особу».

Як пояснив проповідник, наріжний камінь є цікавою архітектурною конструкцією, бо з’єднує дві різні стіни, що від нього розходяться, дві різні перспективи, дві протилежності. «Як Христос поєднав у собі боже і людське, так само наріжний камінь – підтримує, дає стійкість усій будові», – підкреслив він.

Тож нам важливо дати правильну відповідь на запитання про те, ким є для нас Христос, бо вже від цієї суботи ми глибше наближаємося до Пасхального таїнства: «Нам важливо дати собі відповідь про те, як ми ведемо своє життя, яка його основа, хто є для нас життєвим орієнтиром. Хто є наріжним каменем нашої душі? Даймо правильну відповідь і будьмо певні, що Бог дозволить збудувати цей храм!».

Наприкінці Глава Церкви додав: «Ми будуємо храми, бо сповідуємо нашу віру в те, що так, як тоді серед апостолів, так і сьогодні, Христос є між нами і цей храм буде місцем зустрічі між Богом і людини. Нехай Пречиста Діва Марія буде особливою опікункою цього монастиря, буде учителькою, яка навчить нас ким є її Син і, як ми повинні жити згідно того, що устами визнаємо».