Італа Мела – від атеїзму до беатифікації

Католицька Церква збагатись ще однією блаженною: 10 червня 2017 року в північноіталійськомі місті Ла Спеція беатифікована Італа Мела, що жила в першій половині ХХ сторіччя. Вона належала до жіночої гілки Облатів Венедиктинців, прийнявши ім’я Марії від Пресвятої Тройці, адже відзначалась надзвичайним почитанням Триєдиного Бога та старалась якнайбільше поширити культ Пресвятої Тройці. ЇЇ мрією було вступити до контемплятивного (затворницького) монастиря, але задля слабкого здоров’я не змогла цього зробити.

В імені Папи Франциска беатифікаційні церемонії провів кардинал Анджело Амато, Префект Конгрегації у справах святих. Він наголосив, що все її життя, духовність, молитва, апостольська і харитативна діяльність зосереджувались навколо таїнства Пресвятої Тройці.

Італа народилась 1904 року в сім’ї, байдужій до релігії, яка, однак, відзначались здоровими моральними принципами. При народженні її охристила акушерка, але на цьому, як могло здаватись, її шлях віри зупинився. Що більше, в юності вона вперто називала себе атеїсткою, зокрема, смерть молодшого братчика привела її до глибокого розпачу та зневажливого ставлення до всього, пов’язаного з Церквою.

Після періоду юнацького атеїзму, безумовної та послідовної відмови від Бога, Італа стала на шлях святості, долаючи психологічні, духовні та фізичні бар’єри. Під час навчання в університеті Генуї вона проживала в пенсіонаті Сестер Пресвятої Богородиці Очищення, які вразили її духом молитви і самовідданості. Італа мала можливість зустрітись з провідниками Федерації Італійських студентів-католиків, а серед них були Джованні Баттіста Монтіні, майбутній блаженний Папа Павло VІ та Альфред Шустре, майбутній блаженний кардинал. Під їхнім впливом 1923 року вона приступила до Святого Причастя та зросла в усвідомленні віри, відчуваючи, що її душа є мешканням Пресвятої Тройці. Святий Дух повів її життям святості, одночасно, даючи зрозуміти її місце в духовному та культурному оновленні суспільства. Її життя було повністю присвячене Богові, ставлячись до ближніх із зрозумінням, відданістю й жертвенністю. Мірою можливостей, а вона не була заможною, намагались матеріально підтримувати найбідніших та допомагати їм розв’язувати проблеми щоденного життя. Після тривалої хвороби Італа Мело відійшла до Господа 1957 року, маючи 52 роки.

«У своєму житті Італа Мела втілила загальний заклик до святості, звернений не тільки до священиків та богопосвячених осіб, але й до мирян, які, глибоко переживаючи благодать хрищення, можуть стати дійовими особами нової євангелізації», – підкреслив кардинал Анджело Амато, додаючи, що суспільство потребує прикладів святості мирян в усіх ділянках життя: в освіті, в сім’ї, в засобах суспільної комунікації, в економіці й політиці, в світі праці та у спорті. Світ потребує святих мирян, які принесуть цінні плоди християнського свідчення доброти й милосердя.