Бути милосерднішими від Ісуса?

Спільнота світового католицтва переживає зараз непрості часи – поділ довкола питань сексуальної моралі стає щоразу виразнішим і глибшим. Опираючись на власне тлумачення «Amoris Letitia», яке цілком протилежне від тлумачення Префекта Конгрегації у справах віри кардинала Герхарда Мюллера, католицькі єпископи Аргентини, Бельгії, Мальти та Німеччини видали документи, які дозволяють Причастя людей, які живуть у перелюбницькій спільності. А в той же ж час єпископ з Іллінойсу Томас Папроцькі заборонив будь-яке уділення Таїнств, а також християнський похорон для осіб, які живуть в одностатевих «шлюбах». У листі до своїх священників владика Папроцькі зокрема зазначив, що Церква: «має не лише владу, але серйозний обов’язок підтверджувати своє автентичне вчення про шлюб і зберігати та виховувати його священну цінність».

З одного боку, зараз спостерігаємо серйозні потуги «католицьких» модерністів всередині Церкви змінити Вчення Церкви у царині людської сексуальності, і то в першу чергу через запровадження практик, які виразно суперечать Вченню, а з іншого – докладаються серйозні потуги задля збереження ортодоксії віри Церкви.

Так, минулого тижня Префект Конгрегації у справах віри кардинал Герхард Мюллер вчергове заявив про незмінність Вчення Церкви стосовно питання шлюбу і людської сексуальності, зокрема наголосивши, що Церква відкидає гендерну ідеологію, як помилкову.

Також минулого тижня четверо кардиналів – Карло Каффара, Вальтер Брандмюллер, Раймонд Берк, Йоахім Майснер, які звертались до Святішого Отця з dubia стосовно Amoris Letitia, оприлюднили черговий лист до Папи, у якому вони просили Святішого Отця про аудієнцію для вияснення питань довкола розброду у викладенні морального Вчення Церкви, який виник після оприлюднення «Amoris Letitia». Оскільки вони не отримали ніякої відповіді, то відважились оприлюднити цей свій лист.

Звісно, це знову викличе черговий шквал критики і знущань з боку модерністів на адресу кардиналів-підписантів, і знову світ та католицький загал спостерігатиме наскільки злобною є реакція «католицьких» лібералів на спроби захистити католицьку ортодоксію.

Спроби ж замовчувати цю контраверсію, на кшталт, мовляв, «навіщо виносити сміття із хати», які часто лунають із табору «поміркованих», насправді, уже не мають ніяких підстав під собою. Адже, як влучно зазначили кардинали у своєму листі, «те, що є гріхом у Польщі, не є злом в Німеччині… те, що заборонене в Архиєпархії Філадельфії, дозволено на Мальті. І так далі..».

Ситуація, яку описують кардинали, на жаль, є реальністю життя Церкви. І ця реальність – це реальність розколу, поки що, правда не de iure, а de facto.

На перший погляд, людям, далеким від церковного життя, усе це може видатись відмінностями у практиці, але, насправді, різниця набагато глибша і комплексніша. В основі лежить пилатівське питання: «що таке істина?». Адже, від своїх початків Церква трималась вчення про нерозривність християнського шлюбу, вчення про те, що Євхаристія не є нагородою, не є додатком, а суттю – місцем і часом, де народ Божий оновлює свій Союз з Богом, що без покаяння (зміни мислення і поведінки) нема прощення гріхів, що людина, оскільки сотворена чоловіком і жінкою, обмежена своєю біологічною статтю, а одностатева активність – це гріх, що взиває Небо про помсту, на рівні з навмисним вбивством людини, покривдженням сиріт і вдів, затриманням заробітної платні.

Уділення Таїнств особам, які живуть у перелюбстві, у практичний спосіб відміняє це Вчення. Сповідування гендерної ідеології відміняє Вчення про Божий Творчий Акт. Основа такої «відміни» – толерантне ставлення до грішного стану: позашлюбного чи одностатевого сексуального життя. Це – ніщо інше, як толерантність до гріха і ненависть до грішника, якого прагнеться залишити в його грішному стані, наразивши його на серйозну загрозу потрапити на цілу вічність у пекло. Більше того, як нещодавно влучно ствердив кардинал Роберт Сара, Префект Конгрегації у справах Богослужінь і дисципліні Таїнств, в основі такої толерантності лежить люциферіанське бажання бути більшим від Бога, бути милосерднішим від Того, Хто є сам утіловленим Милосердям, бути милосерднішим від Ісуса.

І все це розвивається у західному світі на фоні зросту в суспільстві антихристиянських та антикатолицьких настроїв, які виливаються в тому ж таки західному світі в утиски християн через їхні переконання.

Ми вже цілковито увійшли в нову суспільну реальність, в якій християнство та християни усе активніше усуваються на маргіни суспільства, перетворюючи їх на людей другого сорту. Така маргіналізація в кінцевому результаті призведе до тотального зудару християнства й західної цивілізації, звершивши таким чином, історичний круг у зараз вже 1800 років тривалості.

І в цій реальності, якщо ми хочемо залишатись вірними Богу та Його Месії – Ісусові з Назарету, якщо ми і надалі хочемо залишатися вірними Католицькій Церкві, то мусимо збагнути одну просту істину: не ми визначаємо рамки ортодоксії, а вона – ортодоксія – визначає нас, наш спосіб думання й поведінки.

о. Орест-Дмитро Вільчинський