Кардинал Анджело Амато про новий шлях прослави блаженних і святих

Як ми вже повідомляли, 11 липня 2017 р. у Ватикані був оприлюднений Апостольський Лист Папи Франциска «Maiorem hac dilectionem» (Більшої від тієї любові), яким відкривається шлях до беатифікації вірних, які, спонукувані любов’ю, героїчно віддали своє життя за ближнього, добровільно та свідомо приймаючи неминучу й передчасну смерть з наміром наслідувати Ісуса.

Цими днями на сторінках ватиканської щоденної газети “L’Osservatore Romano” побачило світ інтерв’ю з кардиналом Анджело Амато, що очолює Конгрегацію, яка в Римській Курії займається беатифікаційними та канонізаційними процесами. У ньому він пояснює, що означає новий шлях прослави святих, пригадуючи, насамперед, про те, що назва документу спонукувана Ісусовими словами, записаними святим євангелистом Іваном: «Ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає».

«Очевидно, – зазначив кардинал Амато, – що всі святі жили в повноті даром милосердної любові, жертвуючи своє життя Господеві та ближньому, як у здійсненні християнських чеснот, так і захищаючи свою віру перед обличчям переслідувачів, які від самих початків завжди протистояли Євангелію. Саме тому беатифікаційні та канонізаційні справи, в загальному, слідують двома шляхами: ствердження геройського виміру чеснот у випадку так званих святих “визнавців”, як, наприклад, Піо з П’єтрельчіни чи Мати Тереза з Калькутти, або вбивства, зазнаного з ненависті до віри, у випадку мучеників, як, наприклад, вісімста святих мучеників з Отранто чи п’ятнадцятирічного мексиканця Хосе Санчеса Дель Ріо».

У розслідуваннях, які проводяться в рамках канонізаційних процесів, завжди йде мова про жертвування життям. Чим же тоді новий шлях, запропонований Папою Франциском, відрізняється від двох класичних? Відповідаючи на це запитання, Префект Конгрегації в справах святих зазначив, що документ визначає п’ять реквізитів, які вчиняють цей третій шлях оригінальним.

«Насамперед, – пояснив він, – повинна бути свобідна й добровільна пожертва життя через героїчне прийняття з огляду на любов неминучої та близької смерті. Отож, повинен існувати тісний зв’язок між пожертвою життя та передчасною смертю, що є другим реквізитом. По-третє, вимагається здійснення християнських чеснот якщо не в геройському вимірі, то, принаймні, в звичайному до самої смерті. По-четверте, повинні існувати опінія святості та знаки, принаймні після смерті».

«Чи в цьому випадку, як і для визнання мучеництва, передбачено звільнення від необхідності чуда для беатифікації?» – було наступне запитання. «Ні, – відповів кардинал Амато. – П’ятий реквізит якраз стосується необхідності чуда для беатифікції, яке трапилося після смерті Слуги Божого за його заступництвом. На відміну від справ мучеництва, що не вимагають чуда для беатифікації, а лише для канонізації, в цьому третьому виді процесів чудо вимагається, як і у випадках ствердження геройськості чеснот. Чудо завжди залишається Божою печаттю, також і у випадку цього третього шляху».

Префект Конгрегації в справах святих зауважив, що «Positio», тобто, досьє, зібране у справі, яка стосується пожертви життя, повинно дати відповідь на сумніви щодо того, чи у досліджуваному випадку підтверджуються як геройське жертвування життям аж до смерті, спонукуване любов’ю, так і присутність християнських чеснот принаймні на звичайному рівні.

В останньому запитанні журналіст просив пояснити, чому про цей новий шлях говориться, як про третій, а іноді – як про четвертий? Відповідаючи на це зауваження, кардинал Анджело Амато вказав на те, що це залежить від того, чи вважати третім шляхом так звану «рівнозначну беатифікацію», яка є рідкісним випадком, а тому – менш знаним. Мова йде про визнання давнього культу щодо певних осіб, не проводячи традиційних процесів.

Підсумовуючи, Префект Конгрегації в справах святих зауважив, що новий шлях має деякі аналогії з двома традиційними, якими є шлях мучеництва, як найвище свідчення любові, та шлях геройського виміру чеснот, як найвище наслідування Христа. Пожертва життя відрізається від мучеництва відсутністю переслідувача, який вбиває з ненависті до віри, а від шляху чеснот тим, що не вимагає їх тривалого здійснення в геройському вимірі.

«Існує дуже багато конкретних випадків, які спонукали до тривалого й молитовного роздумування Конгрегації у справах святих щодо цього нового шляху. Тепер же очікується розпізнавання з боку єпископів, аби конкретно запустити цей новий вид процесів. Як завжди, мова йде про те, щоб виокремити багатогранну присутність святості в житті Церкви».