«В УГКЦ заохочують парафії брати під опіку хоча б одну дитину-сироту»: Десять тез про служіння Церкви для дітей-сиріт

Священик Роман Прокопець, голова Центру опіки сиріт Львівської архиєпархії, був гостем програми «Відкрита Церква. Діалоги» 19 жовтня 2017 року. У прямому ефірі отець розповів, як Церква опікується сиротами і допомагає дітям, які опинилися у складних життєвих обставинах.

1. Церква може дати дітям-сиротам насамперед духовну складову – “компенсувати” справу передавання віри, що мали б робити батьки та родичі.

2. У Центрі опіки сиріт ми намагаємося виховувати дітей самостійними. Наша мета ‒ навчити їх долати труднощі, а не виконувати замість них певну роботу.

3. В УГКЦ реалізується проект “Одна церква ‒ одна дитина ‒ одна родина”. Мета проекту ‒ заохочувати церковні спільноти, парафії брати під опіку хоча б одну дитину-сироту, яка проживає на їх території. У такий спосіб можна допомогти потребуючим.

4. Комісія у справах родини УГКЦ працює над проектом наставництва для дітей-сиріт. Для певної дитини шукають дорослого наставника, який має подібний до неї темперамент чи спільні з нею інтереси і готовий поділитися власним життєвим досвідом.

5. Долучитися до підтримки сиріт можна і волонтерством. Спектр допомоги є різноманітний. Це може бути особистий контакт, участь в організації табору чи поїздки. Якщо немає змоги допомогти матеріально, то можна це зробити через молитву.

6. Церква не може виступати посередником у процесі усиновлення дитини, але ми готові підтримати, порадити, спрямувати до відповідних органів. У Центрі опіки сиріт ми контактуємо з відповідними службами на різних рівнях і допомагаємо тим, хто хоче всиновити сироту.

7. Представники монашества не можуть усиновлювати дітей-сиріт, але мають змогу стати для них опікунами. Ще з часів митрополита Андрея Шептицького монаші чини засновували так звані “захоронки” для сиріт і сьогодні також успішно працюють у цьому напрямку.

8. Ефективність співпраці Церкви і Держави у сфері виховання сиріт зараз становить приблизно 20 відсотків. Величезний позитив є в тому, що в багатьох питаннях представники держорганів звертаються за певними порадами. Проте з боку Держави відчувається чітка межа відокремлення від Церкви. Нас кличуть на спільні заходи, наради, але в результаті часто роблять по-своєму.

9. Багато інтернатів для дітей-сиріт почали робити позитивні кроки до змін. Але цей процес ще не завершився. Важливо, щоб суспільство і Церква були готовими допомагати таким закладам.

10. Будинки сімейного типу є більш ефективними для виховання сиріт, оскільки в них проживає до десяти дітей. Є можливість приділяти більше часу кожній дитині і дбати про її зріст, зокрема моральний і духовний.