Папа Франциск поспілкувався з космонавтами

У четвер, 26 жовтня 2017 р., Папа Франциск поспілкувався з екіпажом Міжнародної Космічної Станції. Розмова тривала приблизно 25 хвилин. Святіший Отець ставив космонавтам запитання, на які відповіли по черзі кожен із шести членів команди. Італієць Паоло Несполі виступив у ролі перекладача для своїх колег зі США та Росії, з якими перебуває на орбіті.

«Добрий день! Чи… Добрий вечір! Адже в космосі невідомо, що там», – пожартував Папа, вітаючись із співрозмовниками, припустивши, що «у космосі дні минають по-іншому». А далі перейшов до запитань. Він зауважив, що астрономія дає нам змогу споглядати у безмежні горизонти всесвіту, а це пробуджує запитання про те, звідки ми походимо й куди прямуємо.

Паоло Несполі зазначив, що це дуже делікатне запитання. «Нашим завданням є пізнавати наше буття, поповнювати знання. Я би хотів, – додав космонавт, – щоб не лише інженери, але люди, як Ви, богослови, філософи, письменники й поети мали змогу сюди потрапити».

Далі, пригадавши відомі слова, якими Данте завершує «Божественну комедію»: «любов, що спонукає до руху сонце та інші зорі», Святіший Отець запитав, яке значення для космонавтів має називати любов силою, що рухає всесвітом. На це запитання відповів російський астронавт Алєксандр Місуркін, який, посилаючись на твір Сен-Екзюпері «Маленький принц», в якому розповідається про хлопчика, готового віддати своє життя для спасіння рослин і тварин, сказав, що любов – це сила, яка вчиняє тебе здатним віддати своє життя за когось.

Третє запитання, як зауважив Папа, викликане цікавістю: що спонукало стати космонавтами. Другий росіянин з екіпажу Сєрґей Рязанскій сказав, що його вибір пов’язаний з постаттю дідуся, який брав участь у приготуванні місії «Спутнік 1». Американський космонавт Ренді Бреснік зупинився на можливості поглянути на Землю, «дещо немовби Божими очима» й побачити її красу.

Далі Святіший Отець сказав, що подорож у космосі змінює чимало речей, які у щоденному житті вважаються чимось само собою зрозумілим, наприклад, поняття «вгору» і «вниз». «Що вас вразило під час перебування на космічній станції?» – запитав він, на що американець Март Ванде Хей сказав: «Той факт, що коли дивишся на річ з іншої перспективи, вона може зробити її дуже близькою». Наприклад, «щоб зрозуміти, де перебуваю», слід самому вирішити, де верх, а де низ, тобто, «встановити свій мікрокосмос».

«Наше суспільство є дуже індивідуалістичним, а в житті, натомість, суттєвою є співпраця. Чи можете дати мені значущий приклад вашої співпраці на космічній станції?», – було останнє запитання, на що американець Джозеф Акаба відповів, що МКС – це великий приклад міжнародної співпраці. Разом, за його словами, ми можемо зробити набагато кращі речі, ніж поодинці.

«Ви є мініатюрою “Скляного Палацу”, – сказав Папа, маючи на увазі штаб-квартиру ООН в Нью-Йорку. – Цілісність є більшою від суми частин. Приклад саме цього ви нам даєте. Дуже дякую вам, дорогі друзі, я б сказав, дорогі браття, бо ми сприймаємо вас, як представників всього людського роду в великому науковому проекті, яким є МКС».

«Дякуємо, Святіший Отче, за те, що провели цей час з нами, за те, що піднесли нас ще вище, вирвавши із механічності щоденності та спонукавши замислитися над речами, більшими від нас», – підсумував Паоло Несполі.