Папа: Війна не спричиняється до весни, але до панування терору й смерті

«Багато разів протягом історії, коли люди замислюють розпочати війну, вони переконані, що принесуть новий світ, переконані, що започаткують “весну”. Але все закінчується брутальною та жорстокою “зимою”, пануванням терору й смерті», – сказав Папа Франциск, проповідуючи під час Святої Меси, яку він очолив на американському військовому цвинтарі в Неттуно поблизу Риму.

З нагоди дня поминання всіх померлих, у четвер, 2 листопада 2017 р., Глава Католицької Церкви здійснив візит до меморіального комплексу, де знайшли вічний упокій солдати США, що брали участь у так званій Італійській кампанії наприкінці Другої світової війни, щоб відслужити там Євхаристійне богослуження в наміренні всіх загиблих внаслідок війн. Прибувши на цвинтар, Святіший Отець зупинився на молитву біля кількох могил. Далі він перейшов до захристії, де його привітали місцевий єпископ Марчелло Семераро, директорка цвинтаря та мери міст Неттуно й Анціо.

Розпочинаючи проповідь, Папа зазначив, що присутніх зібрала надія. «Кожен з нас, – сказав він, – може повторити в своєму серці слова Йова, які ми почули в першому читанні: “Я знаю – Захисник мій живе, і останнім Він устане над порохом”. Надія знову зустріти Бога, надія знову зустрітися одні з одними, немов брати, й ця надія не розчарує».

Але, як зауважив далі проповідник, «дуже часто надія зроджується та пускає своє коріння серед численних людських ран, численних болів». Ці хвилини болю й страждання «спонукають нас поглянути на небо й сказати: Я вірю, що мій Відкупитель живий. Зупинися, Господи».

«Саме така молитва, мабуть, зроджується в кожному з нас, коли дивимося на це кладовище: “Я впевнений, Господи, що перебуваю з Тобою. Впевнений у цьому”, – кажемо: “Але, прошу Тебе, зупинися. Ніколи більше. Нехай ніколи більше не буде війни. Вистачить того даремного кровопролиття”, – як говорив Венедикт XV. Краще надіятися без цього знищення: молодь… тисячі-тисячі розбитих сподівань. “Не треба більше, Господи!”. Саме це ми повинні сказати сьогодні, молячись за всіх померлих, але на цьому місці особливим чином за тих юнаків. Сьогодні, коли світ знову перебуває в стані війни та готується до того, щоб ще більше зануритися в неї. “Господи, ніколи більше”. Бо з війною втрачається все», – сказав Папа.

У цьому контексті Святіший Отець згадав стару жінку, яка, споглядаючи на руїни Хіросіми, з притаманною жінкам покірливою мудрістю, казала: «Чоловіки роблять усе для того, щоб оголосити та провадити війни, але, врешті, нищать саме себе». Саме цим, як наголосив проповідник, є війна: «самознищенням».

«Напевно, ця жінка, ця бабця втратила своїх дітей та внуків. Їй залишилися лише рана в серці та сльози. Тож якщо сьогодні день надії, сьогодні також – день сліз. Сліз, які проливали жінки, коли отримували пошту: “Пані, Ви маєте честь, що Ваш чоловік – герой за Батьківщину, що Ваші діти – герої за Батьківщину. ” Це сльози, про які людство сьогодні не повинно забувати, та гординя людства, яка не засвоїла уроку і, здається, не має бажання засвоювати його», – сказав Папа, підсумовуючи:

«Багато разів протягом історії, коли люди замислюють розпочати війну, вони переконані, що принесуть новий світ, переконані, що започаткують “весну”. Але все закінчується брутальною та жорстокою “зимою”, пануванням терору й смерті. Сьогодні молимося за всіх померлим, але, особливо, за тих юнаків, у той час, як чимало людей щодня гинуть під час битв триваючої поетапної війни. Молімося й за сьогоднішніх загиблих, за жертви війни, за невинних дітей. Ось які плоди війни: смерть. Нехай же Господь дасть нам благодать плакати».

Повертаючись до Риму, Святіший Отець також відвідає меморіальний комплекс «Ардеатинські печери», де вшанує жертви масової страти, скоєної німецькою нацистською окупаційною владою Риму 22 березня 1944 року, а прибувши до Ватикану, зійде до крипти під базилікою Святого Петра, де помолиться за упокій за своїх попередників на Петровому престолі.