Що нас навчає про донорство крові св. Іван Павло ІІ?

Якщо я можу в такий спосіб комусь допомогти, то чому б і ні? Перечитайте короткі історії людей, котрі віддали свою кров і заохочують до цього інших.

Я не роблю це заради безкоштовного обіду

Я пішла віддати кров, коли мені виповнилось 18 років. Якщо я можу в такий спосіб комусь допомогти, то чому б і ні? Допомагати – це прекрасно, я не роблю це заради безкоштовного обіду. Зазвичай, коли я ішла здавати кров, то домовлялась ще з кимось, і таким чином нас було вже двоє. Раніше, коли була нагальна потреба в крові, я поширювала інформацію про це в Facebook. Тепер я не переконую людей це робити, бо не всі можуть і часто, якщо хтось цього не робить, то має на це особисту причину.

В цьому немає моєї заслуги

Я здаю кров від того часу, коли мені виповнилось 18. Я вважаю, що це один із способів виявити вдячність Господу Богові за те, що я здорова, можу віддати кров, не лежу в лікарні в очікуванні на операцію. В цьому немає жодної моєї заслуги.

До сьогодні не існує препарату, який зміг би замінити кров, в лікарнях надалі бракує крові. Хто зна, чи не є так, що багато людей не померли би, якби лікарі могли надати їм відповідну кількість потрібної крові?

Спочатку я відчувала себе великим героєм, а тепер дивлюсь на це як на природну річ – це нічого не коштує, не болить, а на додачу – можу комусь допомогти, то чому ні?

Така допомога рятує життя

В моєму районі я часто проходила повз автобус, в якому можна було здати кров, і коли мені виповнилось 18, я вирішила також це зробити. Сподіваюсь, що комусь зможу цим допомогти, а мені самій це нічого не коштує. Ділюсь тим, що сама отримала за дармо.

Така допомога дослівно рятує життя, я також є в базі донорів кісткового мозку. Я не з тих, хто переконує, – найважливіше, коли хтось сам прийняв рішення, що хоче стати донором і робить це надалі.

Після здачі крові я почуваю себе як супер-герой

Невдовзі після 18-річчя я пішла здавати кров. Для мене це було очевидно, бо мій старший брат є донором. Моя мама – лікар, і вона навіть пішла зі мною, коли я здавала кров вперше. Я роблю це, бо це нічого не коштує, майже не болить, а можна комусь врятувати життя. Після задачі крові я відчуваю себе супер-героєм.

А що нас вчить Церква про донорство крові?

Церква навчає, що донорство крові з метою порятунку людського життя є виявом християнської солідарності і наслідуванням любові Бога до людей. Це – дар себе самого і вияв «культури життя», про яку говорив Іван Павло ІІ.

Так нас навчав св. Іван Павло ІІ:

«Давати свою кров, добровільно і безкорисливо, є жестом високої моральної і громадської цінності. Це – дар життя… Нехай донорів крові, яким належить вдячність усіх, стає все більше у всіх країнах світу» (Всесвітній день донорів крові, 2004).

Папа Іван ХХІІІ склав молитву для тих, хто готовий віддати кров для порятунку життя:

«О, Ісусе, Спасителю, Котрий сказав: «Усе, що ви вчинили одному з моїх найменших братів, ви Мені вчинили» (Мт. 25,40), поглянь милостиво на жертву, яку ми Тобі складаємо. Страждання Твоїх братів побуджують нас дати трохи своєї крові, щоб повернути їм силу для життя. Хочемо, щоб цей дар був вчинений для Тебе, Котрий пролив свою дорогоцінну кров за нас. Вчини, Господи, наше життя багатим заради добра наших близьких, для хворих. Зміцни нас в цьому посвячені, щоб воно завжди було шляхетне, покірне і тихе. Вчини так, щоб ми вміли з вірою відкрити Твоє обличчя в убогих, щоб ми завжди поспішали їм на допомогу. Надихай нашу діяльність і керуй нею полум’ям милосердя, щоб вона чинилась в єдності з Тобою, щоб вела нас до досконалості і завжди подобалась Небесному Отцеві. Нехай так буде”.

Що потрібно для того, щоб здати кров?

Потрібно небагато: паспорт, добре самопочуття, а перш за все – бажання.

Донором крові може стати доросла особа, віком 18-60 років, котра не перебуває в групі осіб, що у зв’язку із станом здоров’я і способу життя не можуть здавати кров. Детальнішу інформацію на цю тему можна знайти в інтернеті, в лікарні, а також в кожному пункті донорства крові.

Переклад: «Католицький оглядач» за матеріалами Deon.pl