Коли закоханість стає любов’ю?

Святе Письмо навчає: любов керується своїми законами, які обов’язково треба відкрити. Існує великий ризик не розуміти відмінності між закоханістю і любов’ю. Однак, тут слід бути обачними.

Закоханість стає любов’ю тоді, коли ми починаємо дбати про особу, з якою перебуваємо, коли починаємо брати участь в її житті, коли перестаємо чогось очікувати і вчимося давати. Любов вимагає зусиль та зрілості і не визнає обхідних шляхів.

У книжці «Про мистецтво любові» Еріх Фромм пише: «Суть любові полягає в тому, щоб працювати для чогось і спричинятись, щоб щось зростало; любов і праця – це нерозлучні речі. Любиш те, для чого працюєш, і працюєш для того, що любиш».

Любов починається з того моменту, коли ми починаємо тверезим поглядом дивитись на закоханість, долучаючи волю і розум до серця і відчуттів.

Я часто жартую, що люди, котрі хочуть взяти шлюб, не можуть бути закохані один в одного! Цим я хочу сказати, що вони повинні на той час вже пройти період ейфорії, під час якого бачиш тільки найкраще у своєму партнерові/партнерці, і взагалі не бачиш його/її недоліків.

Рішення заснувати сім’ю і починати спільне життя ми маємо приймати лише тоді, коли не боїмось визнати своїх обмежень і усвідомлюємо обмеження іншої особи.

Якщо хтось вважає, що любов може розвиватись спонтанно, то помиляється. Звичайно, що любов потребує моментів піднесення, спокуси, еротизму, елементів несподіванки, але виключно в рамках реальності і вірності.

Мій брат зможе зробити добре вино тільки завдяки важкій праці і великому досвіду людини, котра добре знає ритм і нюанси виноробної справи. З дикого винограду доброго вина не вийде!

З яким труднощами слід рахуватись?

У Книзі Буття йдеться про тягар вагітності. Не йдеться лише про фізичну вагітність (вона надзвичайно вимоглива, і про це добре знають усі матері!), але й про вагітність духовну.

Вступити в зв’язок з іншою особою означає відмовитись від частини себе, а також необхідність зносити родові болі, пов’язані із фактом з’єднання двох окремих індивідів. Початок спільного життя вимагає прийняти логіку вагітності, сповнену дрібних щоденних справ, встановлених звичок, а часто і негативних впливів родинного дому; вагітності, яка розпочинається тут, а в іншому місці має своє завершення.

Відповідно до Книги Буття, одним із наслідків надмірної пожадливості є використання сексуальної пристрасті як інструменту влади. Між чоловіком і жінкою встановлюється зв’язок, що характеризується домінацією і оманою. Усі чоловіки та жінки в подружжі добре знають, що любов – це насправді важка штука!

Однак, попри так мало романтичних місць в Книзі Буття, знаходимо підтвердження, що можна кохати один одного впродовж усього життя, можна жертвувати себе іншій людині, можна спільно зростати. Двоє стають одним тілом – не сумою двох одиниць, двох самотніх осіб, а глибоким порозумінням, яке дає змогу вистояти в період агонії (цим красивим грецьким словом описуються зусилля спортсмена).

Пригадай собі

Наскільки сильно я закохався/закохалась? Що саме подобалось мені в стані закоханості? А що – ні? Якщо я закохувався/лася багато разів, що в мені залишилось від цього відчуття, що розвинулось? Зусилля для життя в любові до тебе для мене є заохоченням робити більше, чи ж відмовитись від неї?

Якою мірою змінилась ваша любов? Які твої риси спричинили до того, що я в тебе закохався/лася? Які твої риси спричиняють те, що я люблю те, ким ми стали?

Переклад: «Католицький оглядач» за матеріалами Deon.pl