Папа: Щоб подолати свої духовні пустелі, потрібно вдивлятись у розп’ятого Христа

Проповідуючи у вівторок 20 березня 2018 року під час Святої Меси у ватиканській резиденції «Дім Святої Марти», Папа Франциск закликав вдивлятись у Розп’яття, особливо у важкі хвилини, відчуваючи тягар на серці та втому від життєвого шляху й не говорити погано про Бога, бо це означає отруювати свою душу.

Він розпочав з першого читання із старозавітної Книги Чисел, в якій розповідається про відчай, який переживали ізраїльтяни в пустелі та про подію з вогненними гадюками, які почали їх кусати. Коли вони були голодні, Господь посилав їм з небес манну та перепелиці; коли мали спрагу, Бог їх напував. Однак, вже близько до обіцяної землі, деякі з них зневірились, занепали духом і почали нарікати на Бога й на Мойсея. Покладаючись на власні сили, наголосив Святіший Отець, вони забули про могутність Господа, який визволив їх від 400 років рабства.

По суті, «люди не витримали випробувань», як це стається з тими, які «починають іти за Господом, щоб бути поруч із Ним, але зневіряються й вирішують повернутись. Вони оплакують минуле немов оті ізраїльтяни, мовляв, як колись було добре, скільки м’яса ми мали, скільки цибулі, скільки-то всякого смачного ми там їли…

Його Святість закликав подивитись на упередження такої «хворої пам’яті», спотвореної ностальгії, адже це була трапеза рабства тоді, коли вони перебували в єгипетській неволі. Він назвав такі нарікання «ілюзіями, які приносить диявол. Він змушує бачити красу того, що ми залишили, за чим жаліємо в хвилині відчаю, поки ще не досягли Божої обітниці».

«Це певною мірою схоже на шлях Великого Посту – ми можемо думати саме так, або розуміти життя, як Великий Піст: завжди маємо випробування та Божі утішення, маємо небесну манну та птахів, які нас живлять, але нам здається, що колишня їжа була кращою… Однак, не забувайте, що тоді ви їли за столом рабства!» – перестеріг Святіший Отець.

Папа Франциск зауважив, що всі ми зустрічаємось з таким досвідом, якщо хочемо йти за Господом, але втомлюємось. Він зазначив, що найгірше полягає в тому, що люди «погано говорять про Бога, отруюючи свою душу». Можливо, декому здається, що Бог йому не допомагає, або посилає забагато випробувань, відчуває в серці зневіру. Гадюки, які кусали ізраїльтян, як про це розповідає Книга Чисел, є «символом отруєння», відсутності постійності на шляху прямування за Господом. Тому за Божим наказом Мойсей зробив мідяного змія і поставив його на високому стовпі. Коли вкушені гадюкою звертали очі на мідяного змія, залишались живими.

Цей змій, мовив Папа Франциск, був символом Ісуса, піднесеного на хресті. «Він є ключем до нашого спасіння, ключем нашої витривалості на життєвому шляху, ключем подолання наших духовних пустель… Потрібно вдивлятись у розп’ятого Ісуса, в Його рани, якими ми спасенні».

Святіший Отець пригадав час, коли він ще був дитиною і у Велику П’ятницю разом з бабусею брав участь у парафіяльному процесійному поході з факелами. Вони ставали навколішки і бабуся казала внукам: «Уважно подивіться на Нього. Але завтра Він воскресне!» В ті часи, ще перед літургійною реформою Папи Пія ХІІ, в римо-католицькій Церкві Воскресіння святкувалось не в неділю, а у суботу.Отож, у суботу, коли гомоніли великодні дзвони, бабуся наказувала внукам помити очі водою, щоб побачити славу Христа.

«Навчіть своїх дітей дивитись на розп’яття й на славу Христа, – наголосив Папа Франциск. – У погані, важкі часи, трохи ˝отруєні˝ через те, що відчуваємо в серці деяке розчарування стосовно Бога, вдивляймось у Христові рани, в Ісуса, що був піднесений на хресті…Нехай же сьогодні Боже слово навчить нас цього шляху: вдивлятись у розп’яття. Особливо в ті хвилини, коли ми, як Божий люд, втомлюємось життєвою подорожжю».