Лист єпископа Широкорадюка про фальш і небезпеку «гендеру»

ПАСТИРСЬКИЙ ЛИСТ

єпископа Станіслава Широкорадюка
ординарія Харківсько-Запорізької дієцезії
Римсько-Католицької Церкви

щодо захисту моральних цінностей і викликів сьогодення

Дорогі брати і сестри!

Україна, з самого початку свого існування як незалежної держави, обрала шлях на інтеграцію з європейською родиною народів. Свій свідомий вибір, своє прагнення до одвічних європейських цінностей Україна підтвердила під час буремних і трагічних днів Революції Гідності, а саме зараз найкращі сини і дочки нашого народу відстоюють власний і гідний шлях Батьківщини в окопах і бліндажах на східних рубежах протистояння зовнішній агресії та внутрішнього розбрату.

Дуже прикро, що сьогодні, на цьому етапі йде відверта і підступна підміна понять та акцентів, відбувається руйнування шкали істинних цінностей та маніпулювання категоріями моральності, людської гідності, відповідального батьківства, святості людського життя від моменту зачаття до природної смерті тощо. Особлива підступність цих явищ полягає в тому, що сам процес підміни відбувається повільно, без розголосу, без особливої уваги суспільства та засобів масової інформації, але на найвищому державному, на законодавчому рівні, як ретельно спланована деморалізація.

Так саме зараз, в ці дні Комітет з питань Європейської інтеграції Верховної Ради України висуває на повторний розгляд парламентарів законопроект № 0119, в якому йдеться про ратифікацію так званої Стамбульської Конвенції, документу, що містить зобов’язання у сфері ґендерної ідентичності та сексуальної орієнтації, включаючи обов’язковість запровадження у навчальних закладах, перш за все — школах, просвітницьких заходів з популяризації так званих «нестереотипних ґендерних ролей». І все це, звичайно ж, подається як велике досягнення на шляху України до Європи, ба більше того, як обов’язкова умова цього просування, без якого наша країна залишиться «країною non grata» для решти європейських народів, для самого Європейського Союзу.

Перш за все, варто зазначити, остання теза є не просто хибною, але й відверто брехливою!

Пре це свідчить досвід таких країн – членів ЄС, як Хорватія, Словаччина, Польща, Латвія, Литва, Італія, котрі на законодавчому рівні відмовились ратифікувати Стамбульську Конвенцію в такому вигляді, як вона існує зараз, і при цьому не втратили своє гідне місце у загальноєвропейській родині. А понад триста громадських організацій Європи закликають змінити Стамбульську Конвенцію. Й це спонукає і нас, українців, замислитись над власним баченням і власною позицією в цьому питанні.

1.Саме питання ратифікації, тобто, по суті, вкорінення у громадській свідомості низки понять та догматів «ґендерної ідентичності» у формі, що пропонується, є величезним та небезпечним викликом для нашого суспільства, нашого майбутнього, для самої перспективи існування України, як держави та як народу, де традиційна і моральна сім’я є запорукою здорового суспільства.

Підміна одвічного, природного поняття людської статі поняттям «ґендер» відверто переносить міжстатеві стосунки з площини моральності та загальнолюдських цінностей у площину штучних та спотворених так званих «цінностей». Чого вартує саме визначення, що «має» прийти на зміну поняттю «стать». «Ґендер означає соціально закріплені ролі, поведінку, діяльність і характерні ознаки, які певне суспільство вважає належними для жінок та чоловіків»!

Це вже відверта профанація загальнолюдського розуміння, самого Божого плану щодо людства: «І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її: чоловіком і жінкою сотворив їх” (Бут 1, 27).

2.Усі спекуляції навколо все тієї ж «ґендерної ідентичності», звичайно ж, відбуваються виключно під гарними і вкрай позитивними гаслами. Це – заклики до загальної рівності, до соціальної справедливості, до захисту «інших» людей. Але це те, що лежить виключно на поверхні. Натомість, навмисно замовчується те, що саме традиційне ставлення до сім’ї, до родинних цінностей при цьому потрапляють у заздалегідь невигідну, програшну ситуацію. При цьому про захисти традиційних цінностей та традиційної сім’ї вже не йдеться! Отже, це подається під видом добра, але по суті своїй є диявольською спокусою і оманою.

Все це, в тій чи іншій формі, вже було в нашій історії. Зараз ми вже не знайдемо живих очевидців тих подій, але не бракує джерел, які вказують, що т.з. «соціалістична революція» відбувалась під гаслами захисту людини праці та соціальної справедливості. А закінчилось це суцільним концтабором для цього ж «трудового народу». А покоління старших людей та навіть людей середнього віку чудово пам’ятають безпідставні, але привабливі декларації: «Все для человека, все для блага человека!» Куди йшло суспільство під цими закликами — ми теж чудово пам’ятаємо. Й от знову маємо справу з такими ж облудними, але зовні вкрай позитивними «благими намірами».

Назагал, все це переконує, що самі пекельні сили, подібно до «вовків у овечих шкурах», як про це застерігав Спаситель Світу Ісус Христос, встали на боротьбу з християнським суспільством, з тисячолітніми традиціями одвічних цінностей та орієнтирів нашого народу!

3.Й в такій ситуації не може не викликати занепокоєння доволі пасивна позиція самих християн у цьому питанні. Лише поодинокі громадські організації (до речі, переважно з церковного середовища), лише самотні небайдужі встають на захист традиційної сім’ї, її майбутнього, а, відповідно, й майбутнього самого українського суспільства.

Й наслідок цього: під Петицією щодо припинення пропаганди гомосексуалізму та захисту традиційних сімейних цінностей ще навіть нема потрібних 25 000 підписів. Це свідчить про байдужість!

Натомість широкі верстви населення, громадськість назагал, самі християнські Церкви України ніби відсторонились від цієї вкрай важливої справи. Ніби залишили за собою право бути «сторонніми спостерігачами», або більше цікавитись політикою, ніж захистом моралі.

На мою думку, це не просто не припустимо, але і є ганьбою для усіх нас, для тих, що декларуємо свою приналежність до Християнства, для тих, кому за самою природою та з Божої милості не можуть бути байдужими сьогодення та майбутнє українського суспільства й належного, гідного ставлення до кожної людини!

Нехай добрий Бог благословить всіх, хто активний у захисті справжніх цінностей і сміливо стає на її захист у викликах сьогодення!

Єпископ Станіслав Широкорадюк
Ординарій
м. Харків, 19 березня 2018 Р.Б.
в День св. Йосипа
Покровителя християнського родинного життя