Пліснеськ мовою артефактів: від людських жертвоприношень до християнства

Сьогодні, 2 квітня, у конференц-залі АІА «Гал-інфо» відбулося прес-конференція та виставка на тему «Давній Пліснеськ: від язичництва до християнства».

Археологи, співробітники Історико-культурного заповідника «Давній Пліснеськ» розповіли громадськості про свою роботу та показали матеріальні знахідки з пам’ятки національного значення, передає кореспондент Гал-інфо.

Близько 30 артефактів розповідають про різні етапи розвитку давнього слов’янського мегаполісу. Центральний експонат – писанки, які датуються ХІ-ХІІІ ст.

Обидві писанки є керамічними і були знайдені на території заповідника ще у 40-х роках ХХ ст. Одна із них походить з поховання на території курганного могильника варязької дружини.

Як розповів археолог, співробітник Історико-культурного заповідника «Давній Пліснеськ» Віталій Ляска, під час підготовки виставки дослідники ставили перед собою дві задачі.

«Найперше – ми хотіли показати, що ж таке «Давній Пліснеськ». Його вагу, як у слов’янський час, так і у княжу добу. Друге – в час Великодніх свят ми хотіли продемонструвати, як утверджувалося християнство на території Русі за матеріалами Пліснеська», – сказав Віталій Ляска.

Він зазначив, що багато людей вважають, ніби з моменту запровадження християнства у Київській Русі, християнами одномоментно стали усі. Однак, артефакти говорять інше.

«Насправді матеріали з території Пліснеська показують, що майже два століття існувало поняття релігійного синкретизму, тобто двовір’я. Наприклад, коли в масах побутувала стара язичницька віра, а верхи насаджували свою віру – християнство. Тому й намагалися робити синтез цих двох релігій. Християнство зіштовхувалося з дуже сильною традицією, а вітак намагалися елементи язичництва адаптувати у новій релігії. Так виникає культ святого Власа, а це, по суті, Велес. Чи святого Іллі з його здатністю контролювати грім та блискавиці, а це – Перун», – сказав археолог.

Щодо писанок, то за словами дослідника, все також не так однозначно.

«Писанки мали поліфункціональне значення. Як християнське, так і язичницьке. Традиція яйця, як сенсу життя, була присутня в обох релігіях. Пригадуємо, що Іван Вишенський наприкінці ХVІ ст, у посланні до єпископів застерігав, щоб люди не несли яйця на Великдень», – зазначив Віталій Ляска.

Він наголосив, що у виставці археологи мовою артефактів показали перехід від язичництва, до християнства.

«Існувала традиція спорудження християнських храмів на місцях колишніх язичницьких осередків. Так, наприклад, є у Галичі. Там на місці відомого княжого собору раніше було капище. Так є й на території Пліснеська. В урочищі Оленин парк у VІІ-ІХ ст існував язичницький осередок, а в ХІІ ст там спорудили християнську церкву», – сказав Віталій Ляска.

Археолог, співробітник Історико-культурного заповідника «Давній Пліснеськ» Андрій Филипчук зазначив, що на виставці представлені старожитності, які мають відношення до слов’янського періоду розвитку Пліснеська з VІІ по Х ст.

«Бачимо знахідки з давньослов’янського святилища в урочищі Оленин парк. Великий ніж скрамасакс датується ІХ–Х ст. і є унікальною знахідкою. Офіційно, з території Руси, таких бойових ножів скрамасаксів відомо не більше 15 екземплярів. Він був знайдений в сакральних комплексах язичницького святилища і міг виконувати ритуальну функцію.

Можливо це було знаряддя для здійснення жертвоприношень. Щоправда лише при дослідженні антропологічних матеріалів з ритуальних людських жертвоприношень можна буде говорити конкретніше», – сказав Андрій Филипчук.

Окрім того, на місці людських жертвоприношень археологи також знайшли різноманітні нашивні бляшки. Наприклад, хрестоподібну бляшку з солярними символами, яка немає нічого спільного з християнством. Ще одна – нашивна бляшка у формі левика.

Також різноманітні поясні набори, накладки на ремені, пряжки і, навіть, пінцет.

«Це все супровідний інвентар до ритуальних захоронень. Цікавими є перстень Х ст, фібули – древні застібки для одягу. Наприклад, маємо малі пальчасті фібули, які прийнято датувати VІ -VІІ ст. Знаменита велика пальчата філуба вже пізнішого часу. Все це також було елементами одягу цих небіжчиків, яких принесли у жертву», – сказав Андрій Филипчук.

Він зазначив, що на цій території Русі такі людські жертвоприношення були нетиповими.

«Це зазвичай були кремаційні спаленні. У Пліснеську був віднайдений крематорій ІХ-Х ст. Інгумаційних поховань, тобто тілопокладання, не було. Це результат поклонінням культу предків. Віднайдений жертовний пояс з кам’яними конструкціями, які перекривали розсипані тілоспалення та інгумації. Тіла, очевидно, були розчленовані, адже їх виявили у неправильному анатомічному порядку. Наприклад, під черепами були кисті рук та ніг зі слідами механічних пошкоджень», – сказав Андрій Филипчук.

Додамо, що серед виявлених решток були чоловічі, жіночі і, навіть, дитячі останки.

Також на виставці археологи продемонстрували форми для прикрас. За словами Андрія Филипчука, таких речей збереглося дуже мало.

Окрім того, можна було побачити вироби з кістки, які датуються давньоруським періодом ХІІ-ХІІІ ст.

«Особливої уваги заслуговує фрагменти долівкової плитки. Є легенда, яка розповідає про заснування Пліснеського монастиря. У 1180 році цей, тепер вже Підгорецький монастир заснувала княжна Олена, дочка белзького князя Всеволода. Були різні інтерпретації цього питання. Археологічна експедиція 2007 року під керівництвом Михайла Филипчука натрапити на сакральну споруду давньоруського часу – храм. Деякі фрагменти долівкової плитки представлені тут. Це керамічні плитки покриті поливою. На одному із них – зображення риби, також християнський символ. Тоді ж, на місці де знайшли церкву, вдалося віднайти і хрестики. Наприклад, бачимо хрест-складень, де тримали мощі святих. Маємо багато прикрас, браслетів з бронзи, фрагментів скляних браслетів. Цікавою є лунниця, підвіска. Також елементи спорядження вершника: шпора, вудила, кінська збруя, численні наконечники стріл», – сказав Андрій Филипчук.

Він також додав, що на території Пліснеська були знайдені стилюси (писала), як свідчення писемності на наших теренах у ХІІ-ХІІІ ст.

Окрім того, археологи показали кухонний горщик, який датується ХІ ст. Він був виявлений у 2008 році в печі одного із жител.

Виставка працювала близько двох годин. Безпеку експонатів забезпечувала охоронна фірма ТзОВ “СО “Під Куполом”.

Довідка: Пліснеський археологічний комплекс – це сукупність різночасових пам’яток, насамперед середньовічної доби, які зараз знаходяться на території та в околицях села Підгірці на Львівщині.

До його складу входять давньослов’янський культовий центр кінця VІІ–Х ст., слов’янське городище ІХ–Х ст., літописне місто ХІІ–ХІІІ ст., згадане у “Слові о полку Ігоревім”, курганний могильник ХІ — поч. ХІІ ст., де поховані варязькі дружинники та Підгорецький (“здавна іменований Пліснеський”) монастир.

фото Олена Ляхович