Важкі питання. Милосердя і пекло: чи немає протиріччя?

ПИТАННЯ: Чи не суперечить незворотність пекла Божественному милосердю?

ВІДПОВІДЬ: Незворотність і вічність пекла – це істина, яка здається не відповідає вірі в милосердя Бога. Тому завжди були мислителі, які висували гіпотезу про зворотність пекла. Вони міркували про те, що Бог міг би і позбавити від пекла після необхідної кари, хай навіть найжахливішої і тривалої. Звичайно, Всемогутній Бог міг би позбавити від пекла після необхідної кари, – але поза волею Божою є і завзятість грішника, воля засудженого, який не бажає любити Бога і хоче залишатися в пеклі. Ніхто, навіть Бог, не може примусити людину до любові.

Пекло розташоване у вічності, в контексті, де немає ні початку, ні кінця: мова йде про мить, яка ніколи не проходить. Приречені на нього не можуть покаятися – «у них немає часу для покаяння, тому що вони вийшли з часу і стали в’язнями миті, за якою не наступить жодна подальша мить», – стверджує сучасний богослов кардинал Джакомо Біффі.

У Святому Письмі ми знаходимо слова Ісуса про остаточне виключення з вічного життя: «Кажу бо вам, що ніхто із запрошених мужів тих не покуштує моєї вечері, бо багато покликаних, але мало вибраних» (Лк 14,24); «коли око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі ввійти у Царство Боже однооким, ніж з двома очима бути кинутим у пекло, де черв’як їхній не вмирає і вогонь не вгасає» (Мк 9,47-48); «Якщо ж рука твоя або нога твоя спокушає тебе, відітни її й кинь від себе: краще тобі увійти в життя одноруким або одноногим, ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкиненому в огонь вічний» (Мт 18,8); «Тоді скаже й тим, хто ліворуч: Ідіть ви від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його» (Мт 25,41); «І підуть ті на вічную муку, а праведники в життя вічне» (Мт 25,46).

Святе Письмо спростовує припущення, ніби «вічність» означає лише «дуже довгий час», як хотіли б деякі мислителі. Святий Августин казав, що рай і пекло або обидва вічні, або жодне з них не вічне. В Апокаліпсисі знаходимо такі слова: «І дим їхніх мук підійматиметься вічні віки, і не мають спокою ні вдень, ні вночі ті, що вклоняються звірині та образу її, і приймають знамено ймення його» (Одкр 14,11). Вираз “на віки вічні” ніколи не використовується для позначення закінченого відрізку часу і володіє тим самим змістом, як і по відношенню до Бога, що живе вічно: “Хто сидить на престолі й живе віки вічні” (Одкр 4,9).