«Заздрістю приносимо найбільшої шкоди нашим ближнім, суспільству, а навіть державі», – владика Діонісій в парафії свв. Сергія і Вакха в Римі

Ми зараз перебуваємо в особливому часі літургійного року, який готує нас до входження у Великий піст. Кожна неділя із цього періоду вирізняється окремою тематикою: Неділя про Закхея пригадує нам, що Господь прийшов шукати і спасти те, що загинуло (Лк 19,10); Неділя Митаря і Фарисея звертає нашу увагу на важливості чесноти смирення і на згубності гордині в духовному житті; Неділя ж Блудного сина акцентує увагу на милосерді Бога до всіх, хто провинився, проте бажає повернутися до свого Господа та кається зі своїх поганих учинків.

Про це 24 лютого 2019 року, у Неділю Блудного сина, говорив владика Діонісій (Ляхович), Апостольський візитатор для українців греко-католиків в Італії, під час Божественної Літургії в українській парафії свв. Сергія і Вакха в Римі, яку владика очолив, у співслужінні з протоієреєм Іваном Куликом, настоятелем храму свв. Сергія і Вакха, та ієромонахом Андрієм Глабше, Т.І.

Звертаючись до вірних із пастирським словом, єпископ зосередив свою увагу на детальному поясненні євангельського уривку, що читається в Неділю Блудного сина (Лк 15, 11-32). «Батько є головною дієвою особою притчі. Ісус, оповідаючи цю притчу, має на увазі свого Небесного Отця. Отець, не задумуючись, милосердиться над блудним сином, і коли той повертається з блудної дороги, то Отець перший “біжить йому на зустріч, на шию кидається і цілує його” (Лк 15, 20)», – ствердив проповідник.

Роздумуючи про двох інших дійових осіб притчі, владика Діонісій підкреслив: «Ми, звичайно, “кидаємо каменем” у блудного сина, який прогайнував половину майна свого батька, пропивши гроші та живучи розпусно. Проте, і другий син не такий вже й праведний, як ми на перший погляд можемо собі уявляти. […] Найбільшим його пороком є саме його заздрість з того, що батько справив бенкет для блудного брата. Можливо і сьогодні багато кому може видаватися цілком виправданою ця заздрість старшого сина, багато кому вона видається не такою вже і страшною у порівнянні з гріхами молодшого сина. Однак, сьогоднішньою притчею Господь хоче просвітити кожного з нас, що заздрість є дуже шкідливим явищем як в особистому, так і в суспільному житті».

Заздрість, на думку архиєрея, провокує страждання самої особи заздрісника, а також породжує плітки, наклепи і приниження ближнього: «Заздрістю приносимо найбільшої шкоди нашим ближнім, суспільству, а навіть державі. Ми добре знаємо біблійну історію про Каїна, який із заздрості вбив брата Авеля».

«Отже, притча запрошує нас повернутися до милосердного батька, яким є Небесний Отець. Навіть той син, що залишився у домі отця, потребує визнати, що він є грішником. Не повинен він хвалитися, а ще менше заздрити. […] Треба звільнитися від почуття вислуженості, торгівлі з Богом. […], а просити, щоб Він зайшов до нашого серця, по-синівському віддати себе в Його обійми, прийняти поцілунок Його миру. Бо Такий є Небесний Отець! І саме так нам треба в Нього вірити! Тому підготовка до посту закликає нас до того, щоб повірити в Божу любов, у Боже милосердя. А з нашого боку важливо не почувати себе такими праведними, які мають право осуджувати брата, його понижувати, як це робить фарисей з митарем, або заздрити щастю іншого, як це зробив “добрий” син, що залишився удома з батьком», – підсумував владика Діонісій.