Важкі питання: духовне причастя

Питання: Що таке «духовне причастя» і як його приймати?

Відповідь: Під духовним причастям ми розуміємо єднання людської душі з Богом у Пресвятій Трійці. Воно ґрунтується на обітниці Господа: «Той, у кого мої заповіді, і хто їх береже, той мене любить. Хто ж мене любить, того мій Отець полюбить, і я того полюблю і йому об’явлю себе. Коли хтось мене любить, то й слово моє берегтиме і злюбить його мій Отець, і прийдемо ми до нього, і в ньому закладемо житло» ( Ів. 14, 21; 23). Апостоли розуміли ці слова як можливість особистого єднання з Господом у своєму серці. Ось чому св. Петро писав: «А Господа Христа святіть у ваших серцях, завжди готові дати відповідь кожному, хто у вас вимагає справоздання про вашу надію» (1Пт. 3, 15).

У середньовіччі також склалося переконання, що Господь, Який приходить до нас в Таїнстві Євхаристії, залишається в нас духовно, навіть коли закінчується Його матеріальна присутність у частичках Пресвятих Дарів. Про це, наприклад, писав св. Бонавентура. Про духовне причастя згадує Тридентський собор. Згідно з духовним розумінням духовного причастя, яке тоді сформувалося, воно означає не тільки єднання з трьома Божественними Особами, але і єднання з душею Ісуса, тобто з компонентом Його людського єства. Таким чином, духовне причастя означає оживлення присутності Ісуса в нашій душі схоже до Євхаристійного Причастя.

Звісно, духовне причастя не є таїнством. Якщо Євхаристійне Причастя можна приймати тільки в стані благодаті, тобто висповідавшись з тяжких гріхів, то духовне причастя можливе для всіх. Воно може стати знаком благодаті для тих, хто не може приймати Таїнство, але хоче з’єднатися з Ісусом Христом, молячись про дар покаяння і навернення. Духовне причастя можна здійснювати завжди і всюди. Воно полягає в молитовному налаштуванні душі, в справжній єдності думок і почуттів з Господом. Тоді воно приносить духовні плоди.

Найкраще здійснювати духовне причастя разом із слуханням Божого Слова, разом з духовними роздумами. Духовне причастя можна здійснювати за допомогою особливих духовних формулювань, але в духовних роздумах і спогляданні Ісуса Христа в Пресвятих Дарах воно здійснюється і без доповнюючих слів. Духовне причастя відбувається, наприклад, під час Євхаристійного благословення.

У сучасних документах Учительства Церкви духовне причастя згадується в контексті таїнства шлюбу. У 1994 р. Конгрегація віровчення оприлюднила послання до католицьких єпископів щодо Причастя розлучених, які мають нові стосунки. Його положення діє до сьогодні. Зокрема, в 6 параграфі цього документа, що посилається на інші документи цієї ж Конгрегації, рекомендується розлученим, що мають новий цивільний шлюб, використовувати практику духовного причастя, оскільки, як відомо, повторний шлюб в такому випадку не дійсний і одружені вдруге відлучають себе від Євхаристійного Причастя.

Як приклад духовного причастя можемо навести практику, що склалася на Літургії в прямому ефірі нашої радіостанції. У цій Літургії приймають духовне причастя вірні, що з тієї чи іншої причини не можуть приступати до Таїнства Євхаристії. Причиною можуть бути не тільки смертні не висповідані гріхи, але й інші перешкоди, такі як елементарна відсутність священників. Це особливо актуально цими днями, коли в деяких країнах не служать Літургії з народом. Ми пропонуємо таке формулювання духовного причастя: «Ісусе, я вірю, що Ти в Пресвятих Дарах. Ісусе, люблю Тебе понад усе і прагну Тебе всією душею. Я не можу зараз прийняти Тебе в Таїнстві. Прийди в моє серце хоча би духовно. Ісусе, обіймаю Тебе, не дай мені ніколи розлучитися з Тобою. Ісусе, моє благо, моя ніжна любове, поклоняюся Тобі кожної миті. Ісусе, Спасителю мій, благослови мою душу».