Папа: Віра починається з усвідомлення потреби в Бозі
В Євангелії читаємо, що човен, яким учні разом з Учителем перепливали Тиверіадське озеро, потрапив у бурю. Й у той час, як Ісус мирно спав, перелякані апостоли взивають: «Учителю, чи байдуже Тобі, що гинемо?».
Господь у центрі того, що переживаємо
Як зазначив Святіший Отець, також і ми, опановані життєвими випробуваннями, неодноразово взивали до Господа: «Чому мовчиш, чому нічого не зробиш для мене?». Особливо тоді, коли нам здається, що потопаємо, коли руйнуються наші проекти, на які ми покладали великі сподівання, або коли напосідають хвилі тривоги, коли почуваємося загубленими в житейському морі, коли бракує сил прямувати далі…
«У таких і багатьох інших ситуаціях також і ми задихаємося від страху та, подібно до учнів, ризикуємо втратити з поля зору найважливішу річ. У човні, в дійсності, хоч і спить, але перебуває Ісус, поділяючи зі Своїми все те, що діється», – підкреслив Папа, зауваживши, що Його сон, з одного боку, вражає нас, але з іншого «стає для нас випробуванням»: Господь чекає, аби ми поставили Його у центрі того, що переживаємо. Не вистачить вірити, що Бог є, але потрібно ввійти з Ним у контакт, взивати до Нього.
Початок віри
У цьому контексті Наступник святого Петра спонукав замислитися над тим, які вітри сьогодні напосідають на наше життя, які хвилі стають на перешкоді нашому плаванню. Слід розпізнати все це та розповісти про це Ісусові, Він прагне, аби ми вдавалися до Нього, шукаючи захисту від аномальних життєвих хвиль.
Як читаємо в Євангелії, апостоли наблизилися та розбудили Ісуса. «Ось початок нашої віри: визнати, що самі ми неспроможні залишатися на плаву, що ми потребуємо Ісуса як ті моряки, що потребують зірок, аби віднайти маршрут», – сказав Папа, пояснюючи, що віра починається із визнання того, що ми не самодостатні, що ми потребуємо Бога. І коли перемагаємо спокусу «закритися в собі», коли долаємо «фальшиву релігійність, яка не бажає причиняти Богові незручності», коли взиваємо до Нього, Він чинить чуда. Саме в цьому полягає «лагідна та надзвичайна» сила молитви, що чинить чуда.
Погляд на Христі, не на проблемах
Ісус, потурбований учнями, втихомирює вітер і бурю та ставить їм запитання, яке, за словами Святішого Отця, стосується також і нас: «Чого боїтеся? Чи ще не маєте віри?». Учні дали страхові себе опанувати, бо «зосередили свій погляд на хвилях, замість того, щоб дивитися на Ісуса». І ми також часто залишаємося зосередженими на проблемах замість того, щоб піти до Господа та вручити Йому свої тривоги, часто залишаємо Його десь збоку свого життєвого човна, щоб будити лише тоді, коли маємо проблеми…
«Просімо сьогодні благодаті віри, яка не втомлюється шукати Господа, стукати до дверей Його серця», – закликав Папа, побажавши: «Нехай же Пречиста Діва Марія, Яка в Своєму житті ніколи не переставала уповати на Бога, розпалить у нас життєву потребу ввірятися Йому кожного дня».
About The Author
