Глава УГКЦ: «Слухаючи історію про Ірода-вбивцю, бачимо історію мільйонів українок, які змушені покидати свої домівки»

За словами Предстоятеля, слухаючи священну історію про Пресвяту родину, отримуючи світло Божого слова, щоб зрозуміти її глибокий зміст, ми вдивляємося в історію спасіння нашого народу.

Ми сьогодні відчуваємо, каже проповідник, як Ісус Христос у своєму Різдві теж повторює історію спасіння, яку чинить Бог з українським народом. Слухаючи про царя, який вбиває дітей, чуючи історію, як Пресвята родина змушена була покинути домівку і прожити долю біженця, емігранта, бачимо, що сьогодні Ісус Христос особисто переживає історію спасіння багатостраждального народу України.

«Він народжується в тілі нашого народу для того, щоб надати їй якогось глибшого внутрішнього змісту, щоб ми відчули, що Бог є з нами, „з нами Бог“, як ми співали у святі Різдва, не тільки у хвилини радості. Бог з нами й тоді, коли Україна плаче так само, як плаче Рахиль. Бог сьогодні начебто ототожнює із синами і доньками України, яких немає, які віддали життя за нашу Батьківщину. Він стає одним із нас. Але так само Він нам показує, що наш багатостраждальний народ є який дивним Божим Назореєм, який має свою місію. Вже сьогодні закликає нас думати про Україну після перемоги», — вважає Глава Церкви.

Якою буде Україна після перемоги? Що нам каже на цю тему сьогодні світло Христового Різдва? «Ми часто під час війни слушно молимося, підтримуємо наше військо. Кажуть деякі волонтери, що вся Україна сьогодні є або на фронті, або для фронту. Хоча ми віримо в єдиного Бога, часом кажемо, що віримо у Збройні сили України, бо розуміємо, що від них тепер залежить наше життя, так само як від Йосифа залежало життя Дитятка», — каже духовний лідер.

«Слухаючи історію про Ірода-вбивцю, про втечу Пресвятої родини до Єгипту, ми сьогодні бачимо історію мільйонів українок, українців, які змушені покидати свої домівки і розпорошені по різних частинах Європи та земної кулі», — вважає Предстоятель.

Блаженніший Святослав попросив: «Господи, в один день пошли і до них ангела, скажи, хай і вони візьмуть своїх дітей, матерів і вертаються на рідну землю. Ми хочемо, щоб такою була Україна після війни. Але є і якийсь глибший сенс, який нам хоче сказати Боже слово. Так, як ми сьогодні в переносному значенні кажемо „вірю в ЗСУ“, бо від них залежить наше життя, після закінчення війни ми всі як народ повинні сказати: „Вірю в українську сім’ю“. Родина буде ключем відбудови України».

«І ми, як Церква, — переконує проповідник, — повинні все подбати, щоб підтримати українську родину, зцілити її рани, щоб наші молоді дівчата й хлопці не боялися подружнього життя, щоб довірилися ідеї нової України і мали відвагу народжувати дітей в Україні, тут їх виховувати, тут їм передавати віру в Бога, тут будувати майбутнє свого народу і своєї Церкви».