Папа: християнське звіщення полягає не в переконуванні інших, а у свідченні

Без апостольської ревності віра міліє. Завершивши минулої середи цикл повчань, зосереджений на темі розпізнання, 11 січня 2022 р. Папа Франциск розпочав нову серію роздумів, присвячених «нагальній і вирішальній», за його словами, темі захоплення євангелізацію, тобто, апостольській ревності. Промовляючи до учасників загальної аудієнції, що зібралися в залі Павла VI у Ватикані, він підкреслив, що йдеться про життєдайний вимір Церкви, адже спільнота учнів народжується «апостольською та місіонерською».

Кисень християнського життя

Однак, як зазначив Святіший Отець, може трапитися так, що «апостольський жар, прагнення прямувати до інших із доброю вісткою Євангелія зменшується». «Але коли християнське життя втрачає з поля зору горизонт євангелізації, горизонт звіщення, то починає хворіти», – сказав він, наголошуючи на тому, що місія є «киснем християнського життя». Тож метою нового циклу катехиз є поновне відкриття євангелізаційного пориву, починаючи зі Святого Письма та навчання Церкви, черпаючи з джерел апостольської ревності. А далі, як анонсував Папа, будуть запропоновані деякі свідки, які «наново запалили в Церкві порив задля Євангелія».

Під Божим поглядом

Як відправну точку для цих роздумів Наступник святого Петра обрав євангельську подію покликання Матея. Він зазначив, що все починається з того, як розповідає сам герой у своїй Євангелії, що Ісус «побачив чоловіка». Папа звернув увагу на те, що більшість сприймала його як того, «що сидів на митниці», а не як особу. Можемо лише уявляти зневагу до того, хто збирав податки для римського окупанта. «Але в очах Ісуса Матей – людина зі своїми злиднями та зі своєю величчю», – підкреслив Святіший Отець, зауваживши, що в той час як між Матеєм і народом є віддаленість, Ісус наближається до нього, бо «кожна людина є люблена Богом». І цей погляд, який бачить іншого, ким би той не був, як адресата любові, і є «початком євангелізаційного захоплення». Тож Папа заохотив замислитися: яким є наш погляд на інших, як часто помічаємо вади а не потреби, чи й серед нас, християн, існують поділи на своїх і не наших? Такий погляд не є поглядом Ісуса, «Який завжди на кожного дивиться з милосердям і вподобанням», а християни покликані дивитися як Він, особливо на так званих «далеких».

На горизонтах служіння

За поглядом, вів далі Єпископ Риму, йде другий крок, яким є рух. Матей «сидів», коли Ісус сказав: «Іди за мною». І він «устав і пішов». Текст наголошує на отому «встав», бо це важлива деталь. У цій епосі сидів той, хто мав якусь владу над іншими, що стояли перед ним. Тож перше, що чинить Ісус, це «відривання його від влади»: від «сидження, приймаючи інших», до «руху в напрямку інших», тобто, заохочує «залишити позицію вищості», аби відкритися «на горизонти служіння». «Це чинить Христос і це є фундаментальним для християн: чи ми, Ісусові учні, Церква, сидимо, чекаючи, щоби люди приходили, а чи вміємо підвестися, пуститися в дорогу разом з іншими, шукати інших?» – запитував Папа.

Повернутися переміненими

Врешті, ще одним з елементів розповіді є мета. Куди пішов Матей, після того, як встав і пішов за Ісусом? Ми можемо собі уявляти, що його життя змінилося й Учитель повів його до нових зустрічей, натомість ні, не відразу. Як зазначив Святіший Отець, Матей іде до свого дому, де приготовляє великий бенкет, на який запрошені численні митарі. «Матей повертається у своє середовище, але повертається переміненим і з Ісусом. Його апостольська ревність не розпочинається з нового, чистого й ідеального місця, але там, де він живе, серед людей, яких він знає», – підкреслив Папа, вказуючи на те, що ми «не повинні чекати, щоби бути досконалими», щоби зробити тривалий шлях з Ісусом, аби свідчити Його, наше свідчення «починається сьогодні, починається там, де ми мешкаємо». І починається «не з переконування інших, але свідчачи кожного дня красу Любові, Яка поглянула на нас та підвела». Бо як навчав Папа Венедикт, «Церква не займається прозелітизмом. Вона розвивається радше через привабливість».