#ПохвалаБогородиці 5. Що вибираємо: благословення чи прокляття? життя чи смерть? піднесення чи занепад?
У тексті Акафісту радість, яка має об’явитися і засяяти усьому світові через Богородицю, протиставляється прокляттю, яке спровадила на світ і на весь людський рід наша праматір Єва через свій непослух Творцеві. Таким чином Автор Акафісту впроваджує нас у роздуми над початками історії спасіння, коли наші прародичі, через гріхопадіння, втратили небесну радість і благословення, а спровадили на себе і своє потомство прокляття і тлінність.
Відтоді настав довгий період очікування на прийдешнє спасіння, що його заповідав Господь Бог в Книзі Буття, звертаючись до змія-спокусника: «Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою і між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить тобі голову» (Бут. 4, 15). Цей уривок екзегети називають «Протоєвангелієм», тобто «Першою благовістю», бо тут проголошується обітниця прийдешнього спасіння. Це спасіння мало ще відбутися, тому два дієслова вжиті в тексті Акафісту у майбутньому часі: радість «засяє», а прокляття «щезне».
Після нього настане «повнота часу», коли народиться Спаситель з Діви, Бог закликає людський рід до вибору радості, а не смутку, благословення, а не прокляття: «Ось я покладаю сьогодні перед вами благословення й прокляття; благословення, коли будете слухатися заповідей Господа, Бога вашого, що заповідаю вам сьогодні; прокляття, коли не будете слухатися заповідей Господа, Бога вашого, і звернете з дороги, яку заповідаю вам нині» (Бут. 11, 26–28).
Від протиставлення радості і прокляття, текст Акафісту переходить «на особи» — і це не випадково. Бо благословення чи прокляття не є абстрактними поняттями, але станом людського серця і людської спільноти, який, своєю чергою, є наслідком конкретних виборів кожної людини зокрема. Люди, живучи у світі, як правило, нарікають на труднощі і злидні, від яких страждають вони і їхнє близьке оточення, однак не хочуть зауважити і усвідомити причинно-наслідкового зв’язку, який існує між їхніми виборами і рішеннями та труднощами у житті, яких вони зазнають.
А в світлі історії спасіння бачимо, що вибір, рішення окремої людини може мати вирішальну роль і вплив на долі мільйонів. Адам і Єва впали в гріх і спровадили занепад і прокляття на себе і своїх нащадків; Ісус і Богородиця, будучи вірними Божій волі аж до кінця, спровадили на людський рід піднесення, життя і радість.
Історія ще не закінчилася, ще не добігла до свого завершення, а тому все ще може трапитися, в залежності від вибору і рішення конкретної людини, від вибору, який сьогодні здійснюватиму я, що читаю ці рядки. Ми живемо перед обличчям Бога, Який скеровує і до нас своє спасенне слово: «Життя і смерть я появив перед тобою, благословення й прокляття. Вибирай життя, щоб жити на світі тобі і твоєму потомству» (Втор. 30, 19). Тепер — вибір за нами. Нехай він буде правильним; нехай спроваджує на нас самих і на наших ближніх благословення і життя!
† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії
About The Author
