#ПохвалаБогородиці 8. Богородиця – у серці історії спасіння

Владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії, упродовж місяця травня, що традиційно в Українській Греко-Католицькій Церкві присвячений вшануванню Пресвятої Богородиці, запрошує до чергового медійного духовно-пізнавального проєкту #ПохвалаБогородиці. У межах цього проєкту на власній фейсбук-сторінці та на офіційному сайті Синоду Єпископів УГКЦ єпископ ділитиметься власними духовними роздумами про Матір Божого Сина та нашу матір. Запрошуємо і вас крокуватися разом із нами дорогою #ПохвалиБогородиці, випрошуючи у неї ласки і заступництво для наших родин та цілої нашої країни.

“Радуйся, драбино небесна, що Бог зійшов нею;

Радуйся, мосте, що сущих на землі ведеш до неба;

Радуйся, чудо для ангелів предивне;

Радуйся, поразко тяжка для диявола”.

У цих чотирьох стишках представлено головних дійових осіб історії спасіння. В першу чергу, очевидно, йдеться про Бога як головну дійову особу історії, – Господа, Владику, Вседержителя, в руках Якого спочивають долі народів і людей. Бог у Христі Ісусі входить у людську історію як Той, Хто визволяє, відновлює, спасає. «Бачу я, бачу бідування народу мого і чую його голосіння. О, я знаю біль його! Тому я й зійшов рятувати його» (Бут. 3, 7-8) – говорить Бог до Мойсея у неопалимій купині, заповідаючи визволення свого народу з єгипетської неволі.

Власне народ, або, кажучи словами нашого Акафісту, «сущі на землі», є другою дійовою особою історії спасіння. Саме задля їхнього визволення Бог у Христі Ісусі зійшов з небес, щоб вивести їх з гріховної неволі до повної свободи Божих дітей. А вони мають прийняти це спасіння вірою, щоб увійти до обіцяної землі вічного життя із Богом.

Відтак на історичну сцену, описану Акафістом, виходять духовні створіння – свідки, але і співучасники таїнства спасіння: Ангели і демони. Перші радіють і прославляють Бога, подивляючи велике чудо Божої любови; останні – зляться і страждають, передчуваючи свою близьку і неминучу поразку.

Присутність Ангелів особливо виявляється в подіях, пов’язаних з Різдвом Христовим: Ангел сповіщає св. Йосифові його покликання стати законним батьком і опікуном Спасителя та дає вказівки, як рятувати Боже Дитя від злоби Ірода. Ангели в полі біля Вифлеєму звіщають пастушкам велику радість, яка має стати радістю всього народу (пор. Лк. 2, 10)…

Це радісне здивування Ангелів передають наші колядки, якими ми прославляємо Новонародженого Спаса: «Тут Ангели чудяться, Рожденного бояться…», «Ангели, знижайтеся, до землі зближайтеся! Господь Бог, сотворши віки, живе нині з чоловіки!..», «Небо і земля нині торжествують! Ангели, люди весело празнують!»…

Богородиця є в серці кожного етапу історії спасіння: це про Неї і Її потомство, яке мало стерти голову змієві, говорив Господь Адамові і Єві у раю (Бут. 3, 15); це Її народження заповідали старозавітні пророки; це через Неї Бог зійшов на землю, принісши спасіння людям, радість ангелам і нищівну поразку демонам; це Вона явиться на сторінках останньої Книги Священного Писання як велике знамення на небі – «Жінка, одягнена в сонце», коли буде остаточно повержено на землю «червоного дракона» і темних ангелів його (пор. Одкр. 12).

А яку роль і яке місце в історії спасіння займаю я? Чи я приймаю чистим серцем спасіння, що його приніс мені Господь? Чи я стаю дорогою, якою Бог приходить у цей світ, а люди – наближаються до Бога? Чи я своїм життям приношу радість Ангелам і смуток демонам?

Пречиста Діво, Богородице, веди мене дорогою спасіння до повноти життя у Бозі! Дай мені брати участь у перемозі Твого Сина над пеклом і гріхом та увійти у вічну радість мого і Твого Господа! Амінь.

† Богдан Дзюрах,

апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії