Митрополит Ігор: «Історія з народження Івана Предтечі заохочує нас, щоб не розчаровуватись у своїх моліннях, навпаки, довіряти Богові й усе віддавати в його руки»

Різдво Предтечі Рм 13,11-14,4; Лк 1,1-25,57-68,76,80.

Святий Захарія, старозавітний священик, був уже досить похилого віку, подібно як і його дружина Єлизавета. Вони увесь час просили Бога про дитя, бо були бездітні. Досягнули поважного віку й уже не молилися про те, щоб Господь послав їм дитину. Але Господь вислухав молитву праведників, які втратили всю надію привести на світ дитя. Одного разу Ісус мовив до розчарованих апостолів: «… Для людей це неможливе, а для Бога все можливе» (Мт 19,26).

Священик Захарія продовжував служити і йому випала черга кадити у Господньому храмі. Коли він виконував служіння, побачив праворуч кадильного жертовника, що стоїть ангел божий. Такого за своє довголітнє служіння Захарії не траплялося, тому він дуже затривожився й налякався. А святий ангел заспокоїв його, мовлячи, щоб він не боявся. Божий посланець повідомив, що його молитва вислухана, він не молився до Бога даремно! А почута Господом молитва означала, що дружина священика породить йому сина й він назве його ім’ям Іван. Ангел довго розповідав священику про дитя, яке має народитися, про Святого Духа, який наповнить його, про навернення сердець батьків до дітей… А Захарія знав себе більше, як пізнав Господа, тому не повірив словам ангела, посилаючись на свою старість та неміч дружини.

Захарія не вірив, що Господь вислухав його моління? Коли ангел завершив свою мову, священик запитав: «… Із чого я це пізнаю? Адже я старий та, й дружина моя зістарілася в днях своїх». Господь наскрізь проникав відповідь Захарії, вίдав його серце, тому ангел сказав, даючи йому до пізнання: «І ось, ти замовкнеш і не зможеш мовити до того дня, поки це не станеться…» (Лк 1,20). За свою невіру ангелові, священик Захарія онімів, замовк, а люди зовні довго очікували на його повернення із середини храму і дивувалися, здогадуючись, що він бачив якесь видіння.

Це підтвердилося тим, що Захарія, коли вийшов із середини храму, показував знаками, але говорити не міг. Повернувся додому німим після днів служіння. П’ять місяців таїлася Єлизавета, дружина Захарії, зі своєю вагітністю, немов би боялася, щоб чогось несподівано не сталося. Раділа, що Господь зняв з неї ганьбу неплідності перед народом. Захарія зрозумів свій програш перед Богом, бо його дружина породила сина; втішалися не тільки батьки, але й рідня та сусіди. Настав час обрізати дитя й назвати іменем. Зібрані намагалися назвати немовля ім’ям Захарія. Але мати не годилася з таким рішенням й промовила, що він назветься Іваном. А присутні не сприймали цієї назви, стверджували, що у їхньому роді ніхто так не називався. Тоді запитали священика Захарію про ім’я дитини, а він на дощечці написав: «Його ім’я – Іван». Це стало великим здивуванням для присутнього люду. А ще більше подивляло, що Захарія після того відразу заговорив. Відкрилися його уста, як мовив йому ангел.

Народження Івана сприяло поверненню мови Захарії! Такого дива рідня та сусіди не очікували; страх затривожив їх і вони між собою у тиші запитували: «Ким же буде ця дитина?»

Ця історія з народженням Івана навчає нас, що Господь вислуховує молитви своїх вірних навіть тоді, коли людина думає, що молилася даремно. А Бог знає найкраще, коли, що й кому давати згідно принесених від особи молитов. Ця історія з народження Івана Предтечі заохочує нас, щоб не розчаровуватися у своїх моліннях, навпаки, довіряти Богові й усе віддавати в його руки. Божа воля завжди стоїть впевнено і вище від людського бажання та волі. Господь кликав Івана до великого завдання, бо він став великим пророком, мешканцем пустині, Предтечою Ісуса, праведним голосом у пустині, який передвіщав народження Месії!

Святий Учитель Церкви так характеризував святого Предтечу: «Як під час мандрування царів, ті, хто славніші інших, йдуть ближче колісниць, так й Іван появився перед самим приходом Христа» (св. Ів. Золот. Бесіда XXXVΙΙ на Мт, п.2).

А про висоту духа святого Івана Хрестителя Учитель роздумував: «… він жив ніби на небі, й, піднісшись над усіма потребами природи, йшов незвичайним шляхом, проводячи увесь час в піснях і молитвах, і віддалившись від спільноти людей, безнастанно розмовляв з одним Богом» (св. Ів. Золот. Бесіда XXXVΙΙ на Мт, п.2). Ось, строгий і праведний спосіб життя, не тому, що нам необхідно жити подібно, як святий Предтеча, але потрібно наслідувати його життя у виконанні волі Бога. Це було його покликання й Хреститель виконував волю висот з великою любов’ю та честю перед Богом.

Стараймося і ми любити пустиню нашої душі, щоб у ній жив Христос, розмовляймо з ним, любімо Бога, благаймо його про відпущення гріхів нашому народові та завершення війни! Святий славний пророче, Предтече, Хрестителю Господній, Іване, моли Бога за увесь наш народ, даруй росту й зміцнення духом, та виблагай дару завершення війни! Пресвята Богородице, будь з нами!