#НазустрічРіздву: День 28. Звідки взялися у вертепі віл і ослятко?

Тут Ангели чудяться,
Рожденного бояться
А віл стоїть трясеться,
Осел смутно пасеться.
Пастиріє клячуть
Бога в плоти бачуть
Тут же, тут же, тут же, тут же, тут.

Разом з Божим Дитятком, з Марією і св. Йосифом, незмінними героями наших колядок і ікон є пастирі, царі, зоря, але також — домашні тварини — віл і ослятко. Втім, чи спадало вам на думку запитання: а чому, властиво, на іконах Різдва Христового при яслах, в яких лежить Новонароджений Ісус, зображені віл і ослятко? Тим більше, що в жодному з чотирьох канонічних Євангелій не знаходимо згадок про вола і осла, чи будь-яких інших тварин, присутніх у вертепі.

Під впливом першої спонтанної і, можливо, дещо сентиментальної думки, хтось би міг сказати, що віл і осля зігрівали теплом свого дихання Новонароджене Дитятко. Зрештою, в одній з наших колядок так і співаємо: «І Діва ся утішає, Сіном Христа покриває, Віл і осел огрівають, Поклін Йому свій віддають…».

Існує ще інша інтерпретаційна лінія, а саме — історична. Згідно неї, тварини були разом з Пречистою Дівою і св. Йосифом в дорозі — осля служило як транспорт для Марії, а віл мав послужити Йосифові для оплати податків. Окрім цього, осля є прообразом того осляти, на яке сяде Ісус під час свого врочистого входження до Єрусалиму напередодні своїх спасенних страстей (пор. Мр. 11, 7; Лк. 19, 35; Йо. 12, 14).

Іконописці, однак, як правило, не мають на меті в першу чергу відтворити історичні деталі подій історії спасіння. Ікона представляє радше певні богословські істини, певні правди віри, а тому джерелом для сакральних розписів і ікон є Боже Об’явлення, що міститься у Святому Письмі. То ж в іконах слід шукати відгомону свідчень Божого Слова, зокрема — пророцтв Старого Завіту про народження Месії.

І справді, іконописці, роздумуючи у вірі над таїнством Христового Різдва, поєднали Старий і Новий Завіт, вказуючи на пророцтво Ісаї 1, 3: «Віл знає господаря свого, а осел — ясла пана свого. Ізраїль нічого не знає, народ мій не розуміє».

Деякі екзегети (напр. Петер Штульмахер) наводять грецький варіант старозавітного пророцтва, де сказано: «Поміж двох істот пізнають Тебе… Коли прийде час — Ти з’явишся» (Ав. 3, 2). Під двома істотами очевидно маються на увазі два херувими, які, згідно з Вих. 25, 18–20 на віку Кивоту Завіту вказували і водночас приховували таємничу присутність Бога.

Наводячи ці свідчення біблістів, Венедикт XVI-й робить висновок: «Отже, ясла стали свого роду кивотом, в якому тайно скритий Бог є серед людей і перед яким для „вола і осла“, для людства із юдеїв і поган прийшла година пізнання Бога». Таким чином, людство в убогості і упокоренні Бога, народженого в стайні, «отримує епіфанію (богоявлення), яка вчить всіх бачити» (пор. Ісус з Назарету. Пролог. Дитячі роки Ісуса, 64)

Не можна забувати ще й про те, що тварини, зображені на іконах Різдва, є частиною створіння, яке вийшло з рук Творця, і вони спільно з усім людським родом включені в Божий план спасіння, очікуючи на визволення «з рабства тління, на свободу слави дітей Божих» (Рим. 8, 22), будучи покликаними самим своїм буттям віддавати славу Творцеві.

Молитва

Господи і Боже, що приходиш на світ у постаті дитини! Перед Тобою схиляє голову і коліна все створіння, пізнаючи в Тобі свого Творця і Спаса. Навчи мене бачити, навчи мене пізнавати Твою укриту присутність у всіх подіях історії і мого щоденного життя, а особливо — навчи пізнавати Тебе присутнього у тих знаках спасіння, які Ти сам нам залишив: у Твоєму Слові і в Святих Таїнствах, а особливо — в Євхаристії. Разом з усім створінням бажаю прославляти Тебе тут, на землі і у вічності. Амінь.

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії