Папа вніс зміни в канони Східних Церков щодо права Синоду усувати Патріарха

Коли Глава і Отець патріаршої чи верховноархиєпископської Церкви не виконує свої обов’язки, що стосуються сопричастя та колегіальності, старший за свяченнями єпископ може скликати Синод, який розгляне питання про усунення Патріарха з посади. Зміни до канонів 106 та 126, зберігаючи автономію Східних Католицьких Церков, гарантують право Патріарха на захист та залишають за Папою Римським остаточне затвердження рішення.

Взаємна згода між Pater et Caput східної Церкви sui iuris та братами по єпископському сану, які разом формують Синод єпископів, є душею сопричастя східної церковної ієрархії», – так розпочинається Апостольський лист motu proprio Папи Лева XIV «MUTUA CONCORDIA» (Взаємна згода), яким він вносить зміни в деякі канони Кодексу Канонів Східних Церков, врегульовуючи питання про можливе усунення Глави Церкви з уряду, коли він не виконує свої обов’язки, які має перед синодом своєї Церкви.

Обов’язок плекати синодальність

У вступній частині Єпископ Риму нагадує, що Синод єпископів східної Церкви є місцем обрання Патріарха, що включає «покликання до колегіальності в його предстоятельському служінні». «В східних католицьких Церквах постає необхідність визнати та розширити повноваження Синодів єпископів, що видається доцільним також з огляду на міжконфесійні стосунки, зокрема з урахуванням богословської чутливості та практики православних Церков», – пише Папа, підкреслюючи, що в патріарших і верховноархиєпископських Церквах цю синодальність потрібно постійно підтримувати в світлі «спільної відповідальності».

«Якщо ця особлива церковна гармонія зазнає серйозних порушень, її необхідно відновити в контексті єпископського сопричастя: хоча Патріарх за своєю суттю є Першим, а не просто Головою збору єпископів, його не можна розглядати окремо від цього збору», – наголошує Святіший Отець, додаючи, що коли цей зв’язок між Главою і Отцем з іншими єпископами «непоправно розбитий», це є «глибокою раною, яку потрібно залікувати», вдаючись насамперед до практики, яка дає змогу «проявити принцип колегіальності». Тому доцільно, щоб, зберігаючи право апеляції до Римського Первосвященника, цю справу вирішувало синодальне зібрання відповідної Церкви.

Необхідність додаткових норм

Тож Папа вказує, що «в особливих надзвичайних ситуаціях, які призводять до серйозного та непоправного порушення сопричастя», Синод єпископів повинен мати можливість здійснювати канонічну владу, яка дозволить йому «вимагати від Патріарха звіту про його діяльність». «З метою надання більш повного вираження внутрішній автономії східних патріарших Церков, а також, за аналогією, верховноархиєпископських Церков (див. ККСЦ, канон 152), не порушуючи при цьому власних прерогатив цієї Апостольської Столиці, я визнаю та установлюю компетенцію відповідних Синодів єпископів у справі відновлення пошкодженого сопричастя, зокрема шляхом усунення з посади з поважної причини власного Патріарха за процедурою, яка, з дотриманням норм, гарантує йому право на повний захист перед Синодом», – пише Лев XIV, додаючи, що оскільки в Кодексі Канонів Східних Церков відсутні приписи про те, як слід діяти в цих випадках, він вважає за необхідне «встановити чітку процедуру для усунення Синодом єпископів Патріарха з посади», залишаючи за Римським Первосвященником виключно право «надавати згоду на рішення Синоду, щоб гарантувати повну свободу Отців у вираженні свого рішення, захищену від будь-якого можливого неправомірного внутрішнього чи зовнішнього тиску».

Нові канони

З цією метою, після консультацій з Дикастерією у справах законодавчих текстів і Дикастерією Східних Католицьких Церков, Папа розпорядився внести зміни в канони 106 та 126 Кодексу Канонів Східних Церков.

Зокрема, до канону 106 додано параграф, який говорить про те, що коли Патріарх не виконує обов’язки, про які йдеться в попередніх параграфах, Синод єпископів патріаршої Церкви може законно скликати найстарший за свяченнями єпископ з правом голосу. Якщо він цього не робить, право переходить до наступних найстарших за свяченнями єпископів з правом голосу.

Натомість канон 126, в якому йдеться про вакантність патріаршого осідку, після розгляду випадків смерті та особистого зречення патріарха, містить параграфи, згідно з якими Синод може вимагати від Патріарха зречення у випадку серйозної причини. Коли той відмовляється, найстарший за свяченнями єпископ повинен подбати про обрання нового Голови Синоду, який уже поставить питання про усунення Патріарха з посади на таємне голосування щонайменше двох третіх членів Синоду з правом голосу та з дотриманням його права на захист перед Синодом. Про результати Голова якнайшвидше інформує Папу, якому належить надати свою згоду, після чого патріарший осідок стає вакантним.

Все це також стосується і верховноархиєпископських Церков, повідомляє Vatican News.