Українці до кардинала Дзуппі: «Війна в Україні ― це геноцид нашого народу; росія хоче знищити нас не лише бомбами, але й голодом»
50 молодих українців зустрілися з кардиналом Маттео Дзуппі, Головою Єпископської конференції Італії та архиєпископом Болоньї, у його резиденції в Болоньї, щоб свідчити про жахіття і драму війни. Про це повідомляє «Дивенсвіт».
Звертаючись до кардинала Маттео Дзуппі заступник голови Комісії УГКЦ у справах молоді о. Роман Демуш наголосив:
«Наша молодь ― це не музейні експонати, які приїхали в Європу, щоб на них подивилися. Наша молодь ― це свідки правди й добра, свідки життя серед драм смерті, свідки цінностей, за які готові віддати свої життя. Адже цінності не є чимось flexibil, бо життя можна віддати лише за правду. Живими свідками цього, а деколи й мертвими, є наша українська молодь. Ми приїхали сюди, щоб про нас не забули. Ми приїхали сюди, щоб нагадати Європі, що український народ є живим щитом між добром і злом, життям і смертю, і стоїть на обороні миру Європи. Ваша Еміненціє, замість того, щоб читати газети й дивитись новини, маєте нагоду послухати живих свідків війни в Україні, кровопролитної війни, яку здійснює росія».
Під час спілкування з архиєпископом Болоньї Данило з Мелітополя розповів про загибель свого кращого друга. Швидка допомога не змогла приїхати, щоб врятувати хлопця від поранення через влучання ворожої ракети в його дім.
Також хлопець поділився своїми жахливими переживаннями еміграції, коли був змушений залишити батьків і самостійно, впродовж кількох днів, долаючи тисячі кілометрів через різні країни, переходити в Україну, де більш безпечно. Хлопець наголосив, що в той момент його життя залежало від того, чи знайдуть у нього будь-яку проукраїнську картинку чи щось, що свідчить про його проукраїнську позицію.
Марія з Криму розповіла про те, що війна в Україні не триває ані два роки, ані навіть десять, а багато століть. Частина її сім’ї досі в окупованому Криму. І залишилась там, бо вірить, що настане день, коли ця частина знов повернеться в Україну. Решта сім’ї зі семи осіб розкидана по всій Україні та світу і мріє колись повернутися в український Крим.
Історією навернення всієї своєї сім’ї поділився Акім із Запорізької області. Після того, як вони забрали свою бабусю до себе в Запоріжжя, у її дім в Оріхові, в місце, де вона зазвичай лежала, влучила ракета. Тоді вони зрозуміли, що лише завдяки Божому провидінню врятували життя бабусі. Зі сльозами на очах хлопець розповідав, що дім, як і все місто, зруйноване.
Отець Роман Демуш додав: «Росія бомбардує наші території, наші поля зі збіжжям, бомбардує наші доми й наші школи, бомбардує лікарні та храми… Росія хоче знищити нас. Та ми віримо, що український народ, як пшеничне зерно, дасть плід сторицею!».
У своєму звернені до української молоді архиєпископ зазначив:
«Те, що ви сьогодні описали, про що розповіли, вражає до глибини душі. Ви відкрили нам, як багато смерті в Україні, багато ірода в Україні. Та ви також сказали про силу життя, надії та віри. Силу знати про те, що любов ніколи не буде переможеною.
Сьогодні ми також розуміємо велич Бога, який приходить не туди, де все добре, а щоб протистояти темряві. Я розумію, як непросто розповідати про пережите, як непросто передати цей величезний біль словами. Та ви допомогли нам збагнути глибину того, що переживає Україна. Папа Франциск каже: ваш біль ― наш біль, ваші сльози ― наші сльози. Це допомагає ще більше вірити у світло. Ірод ― сильний, та надія на Бога ― сильніша. Це те, що мене дуже вразило.
У війні є дві дійові особи ― насильник і жертва. А мусить бути третя особа ― усі ті, хто може допомогти задля миру, яка знайде сили сказати ― досить! І допоможе знайти шлях миру.
Ви подарували мені пшеницю, вирощення якої потребує багато сили, але вона є знаком життя. Дуже надіємося, що жертва багатьох зможе дати плоди миру. Багато віддали життя, щоб Україна могла жити.
Свято Різдва приносить нам чудову новину ― народження життя. Бог, який каже: «Я не залишу вас самих», дає нам надію. Це також світло серед темряви. Це є добре Різдво, бо є багато світла. Ми впевнені, що Господь ― переможе!».
About The Author
