Теологія оргазму за кардиналом Фернандесом. Справжні джерела Ватиканської декларації «Fiducia supplicans»

В «Імені троянди» Умберто Еко дія роману розгортається навколо втраченої книги — другої книги «Поетики» Арістотеля, присвяченої питанню сміху. Життя кардинала Віктора Фернандеса останнім часом також оберталося навколо втрачених книг, але цього разу його авторства, а не Арістотеля. Коли минулого року аргентинського єрарха було призначено префектом Дикастерії доктрини віри, а отже головним охоронцем ортодоксії віри в Католицькій Церкві, світові ЗМІ пригадали про його книгу під назвою «Зціли мене своїми устами. Мистецтво поцілунку», яку він опублікував у 1995 році і яка не була включена до жодної його офіційної біографії чи бібліографії на сайтах Ватикану. Про це я писав півроку тому на сайті «w Polityce».

Духовність і чуттєвість кардинала Фернандеса

Вчора католицькі ЗМІ в багатьох країнах повідомили інформацію про іншу книгу, яку кардинал Фернандес написав багато років тому і яку він вирішив приховати від світу, не згадавши її в жодній зі своїх біографій. Йдеться про книгу під назвою «Містична пристрасть. Духовність і чуттєвість», видана 1998 року католицьким видавництвом «Дабар» у Мексиці.

Коротко обговорити цю книгу варто з двох причин. Перш за все: кардинал Фернандес наразі є особою номер 2 у Ватикані, наступником на посаді таких богословів, як кардинали Альфредо Оттавіані, Йозеф Ратцінгер і Герхард Людвіг Мюллер. Він також був близьким співробітником Хорхе Марія Бергольйо ще в Буенос-Айресі, а під час теперішнього понтифікату став відомим як фактичний автор папських текстів. Про справжній вплив аргентинського кардинала свідчить той факт, що написана ним декларація «Fiducia supplicans», опублікована зі схвалення самого Франциска, не була ані обговорена, ані схвалена Генеральною асамблеєю кардиналів і єпископів Дикастерії доктрини віри, як це було дотепер у його попередників.

По-друге: кардинал Фернандес зараз знаходиться в самому центрі найбільшої суперечки, яка нещодавно розділила Католицьку Церкву, а особливо її єрархів по всьому світу. Йдеться, звичайно, про згадану декларацію «Fiducia supplicans», яка дає згоду священникам благословляти гомосексуальні пари. Ми прирікаємо себе на нерозуміння намірів аргентинського єрарха, якщо не ознайомимося з його попередніми думками про людську сексуальність, оскільки саме вони проливають світло на його сучасні погляди, що мають такий великий вплив на зміст ватиканських документів. Справжньою копальнею знань з цього приводу є нещодавно знайдена книга «Містична пристрасть. Духовність і чуттєвість». Давайте зануримося в неї і витягнемо кілька уривків.

Тонкий знавець жінок

Кардинал Фернандес розпочинає один із розділів книги реченням: «Я спробую своїми незграбними словами описати досвід любові, сповнену пристрасті зустріч з Ісусом, про яку мені розповіла шістнадцятирічна дівчина-підліток». Далі йде химерний опис (справді незграбними словами) еротичних пестощів між неповнолітньою дівчиною та Ісусом. Сцена, написана пластичною мовою, має на меті показати, наскільки тонкою є межа між еротичним і містичним досвідом. Ця тема розвивається в наступних розділах під назвами: «Чоловічий і жіночий оргазм», «Шлях до оргазму» і «Бог в оргазмі пари».

У розділі «Чоловічий і жіночий оргазм» кардинал Фернандес демонструє велике знання теми, коли пише про жінку:

«Їй дуже подобаються ласки і поцілунки, і їй потрібно, щоб чоловік трохи побавився з нею, перш ніж проникне в неї. Одним словом, її більше цікавить піхва, ніж клітор. У моменти оргазму вона зазвичай агресивно бурчить, по-дитячому балакає або зітхає. Не забуваймо, що жінки мають багате венозне сплетіння навколо піхви, яке забезпечує хороший кровотік після оргазму. Тому вони зазвичай ненасичені. Їм потрібно полегшити застійні явища в малому тазу, і поки це не станеться, вони можуть відчувати бажання більшого після оргазму. Жінкам потрібно більше часу, більше відданості. Їм потрібно, щоб чоловік дав їм щось додаткове, щоб вони отримали задоволення. Але зазвичай це добре виділяється під час еякуляції, коли вони задоволені та виснажені».

Помиляється той, хто думає, що аргентинського священника цікавить лише банальний опис статевого акту. Його думка йде далі, будуючи зв’язок між оргазмом і містичним досвідом. Кардинал Фернандес висуває гіпотезу, що оскільки жінки відчувають оргазм сильніше, ніж чоловіки, тому є більш відкриті до релігійного досвіду, тому їх більше в церквах, ніж чоловіків.

Автор продовжує цю тему в розділі під назвою «Шлях до оргазму», розповідаючи про «одурманливі» та «чуттєві» містичні переживання св. Терези Авільської і св. Терези з Лізьє. У цьому контексті він пише про «можливість досягнення певного роду задовільного оргазму в наших стосунках з Богом».

Справжні джерела “Fiducia supplicans”

У цьому ж розділі автор присвячує фрагмент феномену гомосексуалізму. Віктор Фернандес пише, що «радісний досвід Божої любові» не змусить гомосексуаліста перестати бути гомосексуалістом і відмовитися від своєї орієнтації. Чому? Як пояснює теолог:

«Пам’ятаймо, що Божа благодать може співіснувати зі слабкостями, а також із гріхами, коли є дуже сильна зумовленість. У таких випадках людина може робити вчинки, які є об’єктивно гріховні, але вона в цьому не винна і не втрачає Божої благодаті».

Це ключовий фрагмент для розуміння «Fiducia supplicans». Це правда, що чоловіки, які мають співжиття з чоловіками, здійснюють вчинки, які є гріховними у світлі вчення Церкви, але оскільки вони переживають глибокий еротичний досвід, близький до містичних станів, який відкриває їх до божественного виміру, вони не несуть провину через це і не втрачають Божої благодаті. Саме ця думка лягла в основу останнього ватиканського документу авторства кардинала Фернандеса, сторожа католицької ортодоксії. Він сам наголошує, що «Fiducia supplicans» є частиною офіційного вчення Церкви і від нього немає відступу.

«Слава Аллаху»

У наступному розділі книги під назвою «Бог в оргазмі пари» жодного разу не згадується слово «подружжя», яке – згідно з вченням Церкви – є єдиним зв’язком, у якому допускається статеве співжиття (розуміється як взаємне, безкорисливе дарування себе). Фернандес, однак, пише загалом про «пари» різного статусу, включаючи несакраментальні та одностатеві пари.

Пояснивши, що в наших стосунках з Богом існує можливість досягнути певного виду задовільного оргазму, автор приходить до висновку, що Бог також може бути присутнім під час оргазму двох людей, які мають співжиття. У цьому вимірі статевий акт стає релігійною діяльністю.

«Таким чином, задоволення від оргазму стає попереднім переглядом чудового фестивалю любові, яким є небо»,-

– завершує аргентинський священник, посилаючись на св. Бонавентуру, який говорив, що «ніхто не досягає споглядання, якщо не вправляється в любові до інших», а також на св. Тому Аквінського, який писав, що «людське почуття зростає разом із насолодою».

Підсумком до цього аргументування нехай стануть процитовані Віктором Фернандесом слова єгипетського мусульманського теолога 15-го століття Аль-Сонуті, який писав:

«Слава Аллаху, який створив пеніси твердими і прямими, як списи, щоб вести війну з піхвами».

На цьому завершимо цитування кардинала Фернандеса. Наведені фрагменти його праці, однак, мабуть, дають достатнє уявлення про ментальний формат, інтелектуальний клас і моральний стан людини, яка сьогодні, як охоронець доктрини віри, відповідає за теологічний напрямок, яким прямує Апостольська Столиця.

Автор: Ґжеґож Ґурни

Репортер, есеїст, публіцист, режисер, кіно- та телепродюсер. Засновник і головний редактор квартальника «Fronda»; (у 1994-2005 та 2007-2012 роках). Співавтор і продюсер кількох телесеріалів для TVP1, TVP2, TVP Polonia, TVP Historia, TV Puls, Polsat. У 2005-2006 роках головний редактор тижневика «Ozon». Автор 37 книг, також має 29 видань дванадцятьма іноземними мовами, у тому числі 8 книг, виданих англійською мовою в США. Лауреат багатьох журналістських, кіно- та книжкових премій (зокрема «Totus», «Grand Press», «Feniks»). Нині постійний колумніст тижневика «Sieci»; та порталу wPolityce.pl. Президент фундації «Polska Wielki Projekt» та Товариства «Trójmorze».