Папа: процес синодального розпізнання починається з досвіду

«Християнська думка, в її богословському, юридичному, віроучительському та культурному вимірах, в її легітимних намаганнях вийти за межі кон’юнктури сьогодення, ніколи не може повністю відірватися від контексту, в якому вона формулюється», – зазначає Папа Франциск у передмові до книжки «Жінки та служіння в синодальній Церкві».

Публікація є своєрідним «відкритим діалогом» між 5 співавторами, якими є три теологині та двоє кардиналів. Йдеться про сестру-салезіянку Лінду Покер, викладачку христології і маріології, богопосвячену діву Джуліву Ді Бернардіно, літургістку та викладачку курсів з духовності, та преподобну Джо Вейлі Уеллс, єпископесу Церкви Англії та заступницю генерального секретаря Англіканської Співдружності, які в лютому брали участь в одному із засідань Ради Кардиналів, присвяченому ролі жінки в Церкві. Двома співавторами є члени цієї Ради кардинали Жан-Клод Оллеріш, Люксембурзький архиєпископ і Головний доповідач XVI Звичайної загальної асамблеї Синоду єпископів, та Шон Патрік ОʼМеллі, Бостонський архиєпископ і Голова Папської Комісії захисту неповнолітніх. Тексти, що ввійшли до книги, є плодом цієї зустрічі Папи Франциска, Ради Кардиналів і трьох теологинь.

Дійсність понад ідеєю

У передмові Святіший Отець починає зі схвалення того, що програма, яку сестра Покер запропонувала Раді Кардиналів щодо теми жінок у Церкві та щодо служінь у Церкві, керується тим самим принципом, який він наголосив від початку свого понтифікату: дійсність є важливішою за ідею. «Протягом сучасної епохи, особливо позначеної захопленням “ясними і чіткими” ідеями, навіть Церква часом потрапляла в пастку вважати вірність ідеям важливішою за увагу до дійсності. Дійсність, однак, завжди більша за ідею, і коли наше богослов’я потрапляє в пастку ясних і чітких ідей, воно неминуче перетворюється на прокрустове ложе, приносячи дійсність, або її частину, в жертву на вівтарі ідеї», – наголошує Папа.

Синодальний процес, як процес розпізнання, починається з досвіду

У цьому контексті Святіший Отець зазначає, що прислухатися до страждань і до радощів жінок – це один зі способів, щоб «відкритися на дійсність». І коли слухаємо їх без упереджень і осуду, можемо помітити, що «в багатьох місцях і в багатьох ситуаціях вони страждають саме через брак визнання того, ким вони є і що вони роблять, а також того, що вони могли б робити і ким могли б бути, якби тільки у них був простір і можливість». «Жінки, які найбільше страждають, часто є найближчими, найбільш доступними, приготованими і готовими служити Богові та Його Царству», – додає Папа, підкреслюючи, що ця книга, що ввібрала спонуки, які три жінки запропонували Раді Кардиналів щодо служіння в Церкві, є цінні тим, що їхньою відправною точкою «є не ідея, а слухання дійсності, мудрісна інтерпретація досвіду жінок у Церкві». «І синодальний процес, як процес розпізнання, починається з реальності та досвіду, у відкритому діалозі та креативній вірності великій традиції, яка передувала нам і супроводжує нас», – підкреслює він.