775-ліття кармелітського скапулярію

Вшанування скапулярію є однією з найпопулярніших форм набожності до Богородиці в Католицькій Церкві, окрім вервиці. Цьогоріч виповнюється 775 років відколи, за традицією, св. Симон Сток, генерал кармелітів в Ейлсфорді, Англія, отримав скапулярій від Марії під час об’явлення.

Кармеліти святкують свято Матері Божої з гори Кармель із XIV століття. Його було затверджено для всієї Церкви у 1726 році папою Бенедиктом XIII.

В Україні Пресвяту Діву Марії з гори Кармель вшановують в урочистість Матері Божої Бердичівської, Покровительки України, 16 липня.

Свято встановлене на згадку про об’явлення Марії в 1251 році тодішньому генералу кармелітів, отцю Симону Стоку, який молився про допомогу для ордену. Декрет IV Латеранського Собору (1215) заборонив створення нових релігійних орденів і не визнавав тих, що не ґрунтуються на правилі, затвердженому Церквою, до якої на той час входили кармеліти.

Згідно з розповіддю отця Стока, Пресвята Діва Марія дала йому скапулярій і запевнила, що всі, хто його носитиме, відчують Її особливий духовний захист і після смерті уникнуть вічного покарання.

У XIV столітті Пресвята Діва Марія з’явилася папі Івану XXII і довірила йому особливу турботу про «Свій кармелітський орден». Вона також обіцяла благодать і спасіння членам ордену, які вірно виконуватимуть свої обітниці, та членам Братства Скапулярію, які наслідуватимуть її чесноти та молитимуться за Церкву. Вона також запевнила, що звільнить тих, хто носитиме скапулярій, із чистилища в першу суботу після їхньої смерті.

Наступні папи – Климент VII (1523-1534) та Григорій XIII (1572-1585) – популяризували скапулярію, даруючи їй індульгенції. Таким чином, Католицька Церква визнала надприродне походження скапулярію та зміст одкровення.

Святий Престол класифікував скапулярій як сакраменталій. Поряд із вервицею, він став однією з найпопулярніших форм марійної набожності в Католицькій Церкві.

Спочатку скапулярій був верхнім одягом, який монахи носили під час щоденних справ, щоб не забруднити рясу. Пізніше під скапулярієм розуміли одяг, який носили поверх ряси. З роками їх замінили двома невеликими шматками тканини. Один із зображенням Матері Божої Скапулярію мав лежати на грудях, а інший — із зображенням Пресвятого Серця Ісуса на спині. У 1910 році папа Пій X дозволив замінити тканинний скапулярій медаликом. Ті, хто його носить, належать до Братства Скапулярію та користуються духовними благами всього Кармелітського ордену.

Існує три типи скапулярію: коричневий для кармелітів (XIII століття); чорний для сервітів (XIV століття) та, з 1860 року, для каміліан; білий для тринітаріїв, мерседерів, домініканців (XIV ст.) та для Непорочного Серця Марії (з 1900 року); синій для театинів (з 1617 року) та Непорочного Зачаття Марії (XIX ст.); червоний для Страстей Господніх; фіолетовий для лазаристів (1847 року) та жовтий для св. Йосифа (XIX ст.). Наразі скапулярій є зовнішнім знаком приналежності до братства, пов’язаного з певним орденом.

Скапулярій можна отримати лише один раз у житті. Перший скапулярій має бути виготовлений із тканини, а потім його можна замінити медаликом-скапулярієм.

Витоки скапулярного братства сягають XIII століття. У XIV столітті перші скапулярні братства були засновані у Флоренції, Болоньї, Венеції та інших містах. Вони швидко були засновані при всіх кармелітських монастирях і становили один із видів діяльності Ордену. Їхня мета й донині — пробуджувати християнське життя серед своїх членів через конкретні форми релігійного культу та діла милосердя.

Серед святих, які поширювали скапулярну набожність, є Роберт Беллармін, Петро Клавер, Альфонс Ліґуорі, Вінсент Паллотті, Іван Марія Віанней, Бернадетта Субіру, Іван Боско, Папа Пій X та Максиміліан Марія Кольбе.

У світі налічується понад 4100 кармелітів босих, 9770 монахинь-кармеліток і 25 500 членів Світського ордену босих кармелітів.

Витоки кармелітської духовності сягають часів відлюдників XI століття. Після Ефеського собору, присвяченого Марії, візантійські відлюдники оселилися на Кармельських пагорбах (гірський хребет, пов’язаний із життям пророка Іллі), швановуючи Марію в її Божественному Материнстві. У XII та XIII століттях латинські відлюдники також почали селитися на горі Кармель. Вони побудували каплицю, присвячену Богомродиці, в центрі своєї громади, спираючись на заповіт пророка Іллі та приклад життя Марії у своїй духовності. Для них засобом єднання з Богом є практика мовчання та відсторонення від земних прив’язаностей.

Серед найвідоміших кармелітів у Церкві є св. Іван від Хреста, св. Тереза від Ісуса, св. Тереза від Дитятка Ісуса, св. Тереза Бенедикта від Хреста (Едита Штайн), св. Єлизавета від Святої Трійці, Марія від Розп’ятого Ісуса (Марія Бауарді «Маленька арабка»)

За матеріалами misyjne.pl.