Свобода віросповідання перестала цікавити США і країни Заходу: тривожний звіт

У звіті, опублікованому Центром Глобальної Релігійної Свободи Далласького Баптистського Університету, наведено факти та статистичні дані, що вказують на тривожну тенденцію: для США та багатьох інших західних країн захист свободи віросповідання у світі перестає бути пріоритетом. Права людини та моральні принципи відходять на другий план перед політичними й економічними інтересами.

В опублікованому 27 липня звіті йдеться про «відхід західних країн від захисту прав людини», зокрема свободи віросповідання, що «спричинило поширення релігійних переслідувань, від яких страждають християни та інші релігійні спільноти в усьому світі».

«Жорсткий інтерес» важливіший за права людини

За словами авторів, США та багато європейських країн ставлять на перше місце «жорсткі інтереси», називаючи це «поверненням до історичних норм зовнішньої політики». У звіті звертається увага на конкретні зміни, які спостерігаються за другої каденції президента Дональда Трампа, що розпочалася в січні 2025 року.

Говорячи про «відхід США», автори звіту вказують на елементи зовнішньої політики нинішньої адміністрації. Серед них – обмеження «фінансування та працевлаштування» в установах і неурядових організаціях, які підтримують міжнародну свободу віросповідання, відсутність посла з питань міжнародної релігійної свободи, а також «низький пріоритет у діяльності Конгресу та виконавчої влади».

За даними звіту, це відбувається паралельно із зовнішньою політикою, зосередженою на «військовій та економічній силі й територіальній безпеці» та такою, що відкидає «союзи, цінності та інструменти м’якого впливу».

Коли незрозуміло, у чому справа, – справа в грошах

Особливу увагу звіт приділяє скороченням, здійсненим адміністрацією Трампа в Агентстві США з Міжнародного Розвитку (USAID), які торкнулися, зокрема, ініціатив на підтримку свободи віросповідання, а також призупиненню програми переселення біженців, доступною до цього для жертв релігійних переслідувань.

Діяльність USAID та чисельність його персоналу було скорочено «до мінімального рівня, передбаченого законом», а ініціативи Державного департаменту у сфері прав людини передано до регіональних бюро, «які не мали відповідної експертизи та зазвичай ставили підтримання відносин вище за питання прав людини». Міжнародне бюро релігійної свободи було «понижене в статусі» та включене до ширшого бюро з питань прав людини Державного департаменту, а також зазнало скорочення персоналу.

У звіті зазначається, що адміністрація не повідомила, скільки міжнародних програм із захисту свободи віросповідання було скорочено. Водночас автори посилаються на щорічний звіт Комісії США з Міжнародної Релігійної Свободи (USCIRF) за 2026 рік, у якому зазначалося, що «значну частину» таких програм було припинено.

Скорочення торкнулися програм, спрямованих на «протидію обмежувальним законам, підтримку систем раннього попередження про релігійне насильство, сприяння міжрелігійному діалогу, документування порушень, надання екстреної допомоги активістам, які захищають свободу віросповідання, а також гуманітарної допомоги переслідуваним спільнотам».

«Раптове припинення діяльності урядом США, а згодом і скорочення допомоги завдали шкоди бенефіціарам та виконавцям програм і підірвали діяльність спільноти, яка працює задля свободи віросповідання», – підсумовують автори звіту.

Та ж проблема й у Європі

У звіті наголошується, що проблема стосується всього західного світу. Європейські держави наслідували приклад США, скорочуючи власну міжнародну допомогу, яка включала ініціативи з підтримки свободи віросповідання у світі.

Надзвичайно тривожним є те, що посада посла США з питань міжнародної релігійної свободи залишається вакантною протягом усього другого президентського терміну Трампа після того, як його кандидат не отримав затвердження Сенату. Державний департамент також не опублікував щорічного звіту про міжнародну свободу віросповідання за 2025 рік, хоча цього вимагає закон.

Похвала за дії щодо Нігерії

Утім, звіт не є цілком негативним. Позитивно в ньому оцінюється рішення адміністрації Трампа визнати Нігерію країною особливого занепокоєння (CPC) через порушення свободи віросповідання. Це певною мірою спонукало уряд Нігерії до співпраці зі США задля розв’язання проблеми.

Такі дії правильні, але недостатні, оскільки християни в Нігерії й надалі зазнають насильства з боку ісламістів та злочинних угруповань.

Державний департамент: «ми є світовим лідером»

У заяві, переданій EWTN News, речник Державного департаменту США стверджує, що за президентства Трампа та держсекретаря Марко Рубіо США розглядають свободу віросповідання як важливе питання і що Сполучені Штати є «світовим лідером» у захисті прав як усередині країни, так і за кордоном.

На підтвердження цієї тези представник уряду США посилається на дії нинішньої адміністрації, яка «анулювала візи особам, що порушують свободу віросповідання», «публічно захистила християн, яким забороняли тихо молитися у Великій Британії», а також «визнала Нігерію країною особливого занепокоєння».

Однак ці запевнення американського урядовця жодним чином не спростовують висновків звіту. Позбавлення віз, слова засудження порушень свободи у Великій Британії та визнання Нігерії країною особливого занепокоєння практично не пов’язані з жодними витратами. Натомість значне скорочення фінансування організацій та установ, які працюють задля свободи віросповідання, – факт, який неможливо заперечити.

Дипломатія та «м’який вплив»

Альберто Фернандес, співробітник EWTN і колишній дипломат, вказує на складність проблеми. Наведені у звіті факти важко заперечити, однак діяльність на захист свободи віросповідання ніколи не була одним із головних пріоритетів американської дипломатії. Під час реальних дипломатичних переговорів питання свободи віросповідання завжди були лише «додатком» до багатьох інших тем.

Значно більшу роль можуть відіграти незалежні організації, які працюють задля свободи віросповідання. Але й тут виникає проблема. Фернандес зазначає, що в USAID питання свободи віросповідання не було пріоритетним. Навпаки, коли він понад двадцять років, до 2015 року, працював на державній службі, агентство «доводилося змушувати робити хоч щось у сфері свободи віросповідання».

«Це не те, чим вони хотіли займатися; їх доводилося змушувати це робити».

Висновки радше сумні: і уряди західних країн, і багато впливових інституцій та неурядових організацій ставляться до питань свободи віросповідання як до другорядних. Можна очікувати словесного засудження порушень цієї свободи, «висловлення занепокоєння», але не реальних дій, які могли б спонукати уряди таких країн, як Нігерія, Судан, Китай чи Індія, припинити ці порушення. Тим більшого значення набуває діяльність небагатьох інституцій, для яких свобода віросповідання є справжнім пріоритетом, зокрема Інституту Бекета (який укладає Індекс Свободи Віросповідання), Open Doors та OIDAC Europe, зазначає Opoka.