Догми про Марію: що повинен знати кожен католик

Assumption_of_the_Virgin_Mary_fresco_painting_in_San_Petronio_Basilica_in_Bologna_Italy_Credit_Zvonimir_Atletic_Shutterstock_CNA_xbntmz

Впродовж століть Католицька Церква урочисто проголосила чотири марійські догми: Непорочне зачаття, Боже материнство, повсякчасне дівоцтво та Успіння Пресвятої Богородиці.

Ця стаття є доброю нагодою поглибити нашу любов до Божої Матері, зрозумівши те «місце», яке Бог призначив їй для нашої духовної користі та вічного спасіння.

Церковні догми охоплюють істини, що стосуються Бога, Ісуса Христа, Діви Марії, Церкви, таїнств і остаточної долі людини. Щодо Марії Церква визначила чотири догми.

1. Непорочне зачаття

Догма про Непорочне зачаття стверджує, що Пресвята Діва Марія була збережена особливою Божою благодаттю та, з огляду на заслуги Ісуса Христа, від усякої плями первородного гріха від першої миті свого зачаття.

Катехизм Католицької Церкви (ККЦ) підсумовує це так: Діва була «збережена від усякої плями первородного гріха», а її «цілком особлива святість» була дана їй «від першої миті її зачаття». Бог дарував їй цю благодать, щоб приготувати в ній гідне місце для Воплоченого Слова.

Ця догма була визначена папою Пієм IX 8 грудня 1854 року в папській буллі Ineffabilis Deus. Церковне вчення наголошує, що ця благодать походить від Ісуса Христа, а не існує окремо від Нього: Марія була відкуплена «випереджувальним» (превентивним), досконалим способом — завдяки заслугам свого Сина.

2. Боже материнство

Боже материнство Марії означає, що Діва Марія є істинною Матір’ю Бога, тому що Ісус Христос, її Син, є однією Божественною Особою з двома природами — людською та Божественною.

Отже, Той, хто народився від Марії за тілом, є вічним Сином Божим, який став людиною. У цьому сенсі Марія є воістину Богородицею (Theotokos — «Та, що народила Бога») (пор. ККЦ, 495).

Ця істина була урочисто проголошена Ефеським Собором у 431 році за понтифікату папи Целестина I. У XX столітті Другий Ватиканський Собор підтвердив це вчення, зазначивши, що «від найдавніших часів Пресвяту Діву вшановують під титулом Богородиці» (Lumen Gentium, 66).

3. Повсякчасне дівоцтво

Догма про повсякчасне дівоцтво стверджує, що Марія була Дівою до народження Ісуса, під час Його народження і після нього. Ця істина є частиною католицької віри ще від перших століть християнства.

Йдеться не просто про те, що Марія залишалася дівою до певного моменту, а про сповідання її довічного, повсякчасного дівоцтва. Святий Іван Павло II нагадував, що Церква послідовно вважала цю істину частиною віри, яку вона отримала від апостольської традиції та поглиблювала протягом своєї історії.

На відміну від догм про Непорочне зачаття та Успіння, ця догма не буда визначена однією папською буллою. Повсякчасне дівоцтво Марії було офіційно підтверджене, зокрема, Другим Константинопольським Собором (553) та Латеранським Синодом (649).

4. Успіння Пресвятої Богородиці

Догма про Успіння Пресвятої Богородиці стверджує, що Пресвята Діва Марія, завершивши земний шлях свого життя, була взята Богом до небесної слави душею і тілом.

Церква не визначає точного способу завершення її земного життя, але з певністю проголошує, що Марія була повністю прославлена Богом (пор. ККЦ, 966).

Ця догма буда урочисто проголошена папою Пієм XII 1 листопада 1950 року в апостольській конституції Munificentissimus Deus. У цьому документі підтверджується, що Непорочна Матір Божа була взята душею і тілом до небесної слави.

Важливо пам’ятати

Марійські догми жодним чином не применшують Ісуса Христа. Навпаки, вони відкривають велич Божого спасительного діяння, здійсненого в Пресвятій Діві Марії.

Тому справжня марійська побожність ніколи не відділяє Марію від Ісуса Христа, а споглядає її як першу й найдосконалішу ученицю Господа, інформує EWTN News.