Владика Богдан Дзюрах від імені Глави Церкви та Синоду висловив співчуття духовенству та мирянам Чиказької єпархії Святого Миколая

«Зі смутком ми сприйняли вістку про відхід до вічності блаженної пам’яті владики Інокентія Лотоцького, Єпископа-емерита Чиказької єпархії Святого Миколая. Від імені Блаженнішого Святослава, Отця і Глави УГКЦ, Священного Синоду єпископів та усіх вірних нашої Церкви висловлюємо щирі співчуття і запевнення про молитву за упокій його праведної душі». Йдеться у листі-співчутті духовенству та мирянам Чиказької єпархії Святого Миколая за підписом Секретаря Синоду єпископів Української Греко-Католицької Церкви владики Богдана Дзюраха.

Пригадується, що владика Інокентій прожив довге життя, будучи найстаршим архиєреєм нашої Церкви. «Але не лише в довголітті була цінність його земного шляху, а, у першу чергу, у беззастережній посвяті цього життя на службу Богові, Христовій Церкві й рідному народові. …Прийнявши єпископську хіротонію з рук Патріарха Йосифа, владика Інокентій упродовж 13 років очолював Єпархію, дбаючи про її духовний зріст та залишаючись незмінним прикладом душпастирської ревності, глибокої молитви та щирої і погідної людяності для усіх, хто мав щастя спілкуватися з ним чи користати з його духовної опіки», – мовиться у співчутті.

У ці жалобні дні УГКЦ владику Інокентія супроводжуватиме молитвою, прохаючи для нього у Христа Господа «милості Божої, царства Небесного і відпущення гріхів».

Нагадаємо, що 4 липня на 98-му році життя, внаслідок раптового погіршення стану здоров’я, помер владика-емерит єпархії Святого Миколая (Чикаго, США) Інокентій (Лотоцький).

Біографічна довідка

Владика Інокентій (Лотоцький) народився 3 листопада 1915 року у Старих Петликівцях нині Бучацького району Тернопільської області. Після закінчення народної школи в рідному селі вступив до гімназії отців василіан у Бучачі, яку закінчив у 1932 році. Того ж року вступив на новіціат отців василіан у Крехові, де прийняв чернече ім’я Інокентій; а по його закінченні, 1934 року, склав там перші обіти й виїхав на гуманітарні студії до Лаврова, що біля Старого Самбора. У 1936-1937 роках студіював у Добромилі риторику, а в 1937-1939 роках – у Кристинополі (нині Червоноград) філософію. Урочисті довічні обіти склав 8 серпня 1937 року в Добромилі.

24 листопада 1940 року в Оломоуці, в Чехословаччині, одержав ієрейські свячення з рук владики Павла (Ґойдича). Із січня 1941 року відбуває вищі студії у Відні, які закінчує докторатом теології.

До листопада 1946 року о. Лотоцький душпастирював серед українців у Бельгії, а прикінці того ж року виїхав до США і працював магістром новіціату та ігуменом до 1951 року в Давсон, Філадельфія. У 1951-1953 роках був протоігуменом американської провінції Василіанського Чину з осідком у Нью-Йорку. Після того, до 1958 року, – там же парохом української церкви Святого Юрія. Коли в 1958 році відкрили новіціат у Гленкові, працював там магістром. У січні 1960 року став ігуменом василіанського монастиря у Чикаго, а від листопада 1961 року – також парохом церкви Святого Миколая. З 1 серпня 1962 року його переведено на посаду ігумена і пароха церкви Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці в Гемтремку.

22 грудня 1980 року Папа Римський Іван Павло II номінував о. Лотоцького єпархіальним єпископом Чиказької єпархії Святого Миколая УГКЦ. Єпископська хіротонія відбулася 1 березня 1981 року в Римі. Головний святитель – Патріарх Йосиф (Сліпий).

2 липня 1993 року Папа Іван Павло II прийняв зречення владики Інокентія з уряду єпарха Чиказького у зв’язку з віком і на його місце номінував владику Михайла (Вівчара).

У 1997 році він став капеланом Клубу сеньйорів при катедрі Святого Миколая в Чикаго.

Департамент інформації УГКЦ