Важкі питання. Чи правда, що Бог любить мене?

ПИТАННЯ: Чи правда, що Бог любить мене, навіть якщо я не достойна Його любові? Я постійно згадую про тяжкі гріхи, з яких мені довелося сповідатися. Бог настільки чистий і святий, що мені здається, Він не зможе пробачити мені все. Але Він вміє читати в серці, а значить, бачить, чого я хочу, але не можу бути Його образом. Чи правда, що Він любить мене таку, якою я є? Чи бачить Він бажання мого серця? У своєму житті я не зробила нічого особливого, і все одно іноді буває дуже важко …

ВІДПОВІДЬ: Ніхто з нас не заслужив любові Господа. По-перше, тому, що Його любов до нас абсолютно безкорислива, а по-друге, через наші гріхи. Автор запитання пише: «Я постійно згадую про тяжкі гріхи, з яких мені довелося сповідатися». Це нагадує слова царя Давида з 50-го Псалма: «Гріх мій завжди переді мною».
Свята Тереза Авільська писала, що немає більш жорстокої смерті, аніж смерть у свідомості, що ти образив Господа. Ця свята досягла високих ступенів пізнання Бога і Його благодаті, і тим не менше її тривожила пам’ять про нанесені Йому образи і про невдячність Богу. Спогад про наші гріхи допомагає нам залишатися в смиренні і спонукає до добрих вчинків.

Чи любить нас Бог такими, якими ми є, з нашими гріхами? Звичайно ж. Він любить нас, але не наші гріхи. Гріхи – це справжнє зло, яке безпосередньо чи опосередковано породжує безліч страждань у світі. Але Бог любить нас тому, що ми – Його сотворіння і Його діти. Він любить нас тим більше, що ми слабкі, вразливі, схильні до спокус. Його любов – не абстрактне почуття, а вилиття дарів і милосердя для нашого спасіння, якими Він позбавляє нас від того, що приносить нещастя.

Господь не тільки бачить наші бажання, але Він сам їх і пробуджує. Святий Павло писав: «Бог викликає в вас і хотіння і діяння за своїм уподобанням» (Фил 2,13). І ще: «Бог один і той самий, який усе в усіх робить ” (1 Кор 12,6 ). Іноді ми вживаємо вираз: «Бог винагородив за те чи інше». Але було б правильніше говорити, що Він винагороджує Свої справи, як стверджував Блаженний Августин.

«У своєму житті я не зробила нічого особливого», пише автор. Наше життя як таке – це всього лише мить. Але коли в неї входить Бог і живе в ньому Своєю благодаттю, Він надає життю вимір вічності. І те мале, що ми робимо з любові до Бога, залишається для Нього навічно.

За матеріалами radiovaticana.org

На питання читачів відповідає російська служба Радіо Ватикан – [email protected], поштова адреса для запитань – – Російська служба Радіо Ватикану, 00120 Ватикан.