«За оживлення парохії несе відповідальність кожен», – ієрм. Василь Іванів (ЧНІ) на зустрічі священиків та мирян СДЄ

«Важливо виконати прохання проводу Церкви: вірою, яку ми маємо, поділитися на парохії з іншими», – про це наголосив у проповіді на початку зустрічі о. Василь Білаш, голова Комісії у справах мирян УГКЦ.

25 жовтня, в єпархіальному управлінні Самбірсько – Дрогобицької єпархії УГКЦ відбувся тренінг для священиків та мирян. На зустрічі в особах священиків були представлені усі деканати СДЄ. Організатор – Комісія у справах мирян УГКЦ у співпраці з Комісією у справах мирян СДЄ.

Метою тренінгу було призадуматись і спільно – священикові і мирянинові – шукати рішення, як можна послужити у своїй парохії так, щоб вона «дихала життям».

На початку розмови о. Василь запропонував кожному повернутись думками у той час, коли він уперше зустрівся з Богом, пригадати своє навернення, той голос Божий, який чув у своїй душі, «допоки не очорнив її брудом гріха». Відтак усвідомити важливість свого служіння і того, що «Бог хоче нашими устами, руками і вухами дійти туди, де є «хворі», – зауважив священик. Досвідом свого навернення, своєї віри священики і миряни ділились у праці в групах, де, здебільшого, родина – батьки, бабусі – були тими, хто відкривав дитині Бога.

Рівно ж, на зустрічі звучали різні думки щодо стосунків: священик-мирянин. Ішлося про те, що священик нерідко боїться довірити мирянину якусь відповідальність, відтак останні не відчувають своєї потрібності Церкві. Гарною відповіддю на цю проблему був перегляд фрагменту фільму «Знедолені», за романом Віктора Гюго. У сюжеті показано конкретний прояв любові єпископа до злодія, котрого він впустив у хату, а той обікрав і побив його. Любов перевершила справедливість – звільнила останнього від злоби.

Про діяльність спільнот та рухів, свій досвід праці у підпіллі, місійної праці в Італії з мирянами поділився ієрм. Василь Іванів (ЧНІ). Він, зокрема, наголосив на потрібності та важливості життя кожного руху та спільноти на Слові Божому. «Коли люди не читають Святе Письмо – гинуть», – переконаний проповідник. Зосередив увагу на тому, що спільноти є дуже потрібними як Церкві, так і кожній людині, бо це взаємна підтримка. Акцентував увагу на тому, що «за оживлення парохії, свідчення віри несе відповідальність кожен».

На завершення, о. Василь Білаш коротко розповів про історію мирянських рухів, їх виникнення та розвиток, зокрема в Україні. Представив діяльність Комісії як структури Церкви, метою якої є активізування мирянського служіння на парохії та структурування мирянської діяльності в єпархіях. Відтак наголосив на пророчій, священичій і царській місії мирянина у Церкві та світі.

У підсумку, священики та миряни внесли свої пропозиції щодо «оживлення» парохії та її діяльності. Зокрема, побажанням духовенства було зорганізувати семінари для священиків і розповісти про конкретні практичні кроки праці з людьми. Миряни висловили побажання, щоб священики більше цікавились спільнотами, які уже є на парохіях, час-від-часу приходили туди, цікавились життям спільноти. З боку мирян також звучала пропозиція, щоб священики спробували запропонувати мирянам дещо неформальний спосіб спілкування, наприклад: спільні виїзди на природу, ватра, ділення в колі досвідом своєї віри, спільна праця, що налаштовувало б на щирість. Це створило б атмосферу більшої довіри, відчуття потрібності одне одному, «подружило б» цю спільноту – священик-мирянин.

Комісія у справах мирян СДЄ