Прощення, дароване Богом, має церковний вимір. На загальній аудієнції з Папою Франциском, 20 листопада 2013

Служіння, яке священик здійснює, як служитель, уповноважений Богом відпускати гріхи, є дуже делікатним, і вимагає, щоб його серце було наповнене миром. На це звернув увагу Папа Франциск під час останньої у Році віри загальної аудієнції, що відбулася у середу, 20 листопада 2013 р., на площі Святого Петра у Ватикані. Після попередньої зустрічі, присвяченої вірі у відпущення гріхів через Хрищення, цього разу Святіший Отець говорив про відпущення гріхів стосовно так званої «влади ключів», яка є «біблійним символом місії, яку Ісус доручив апостолам».

Папа пригадав, що головним діячем відпущення гріхів є Святий Дух. Ісус, вперше об’явившись учням після воскресіння, дихнув на них та сказав: «Прийміть Духа Святого. Кому відпустите гріхи, тому відпустяться…». Спаситель, у прославленому тілі, передає апостолам пасхальні дари, які є плодом Його смерті та воскресіння, а це: мир, радість, відпущення гріхів, місія та Святий Дух, Який є джерелом всього того. «Але перед тим, як дихнути та дарувати Святого Духа, Ісус показує Свої рани», – зауважив Святіший Отець, додаючи, що вони представляють «ціну нашого спасіння», а Святий Дух приносить нам Боже прощення, проходячи через ці рани.

Далі Наступник святого Петра пригадав, що Ісус передав учням владу відпускати гріхи, і нам не є легко це зрозуміти, як людина може відпускати гріхи. «Бог прощає кожній людині у Своєму найбільшому милосерді, але Він Сам постановив, аби ті, які належать до Христа та Його Церкви, отримували прощення через служителів спільноти», – пояснив Папа, підкреслюючи, що Ісус, таким чином, заохочує нас переживати прощення також і в церковному та спільнотному вимірі. «Церква, – додав він, – не є володаркою влади ключів, не є власницею, але слугинею служіння милосердя, і втішається кожного разу, коли має змогу передавати цей Божий дар». Однак, сьогодні багато людей не розуміють цього церковного виміру прощення, тому що переважає індивідуалізм, який має вплив також і на християн.

Далі Святіший Отець перейшов до другого аспекту цієї теми, а саме священика, як Божого знаряддя відпущення гріхів. «Прощення, дане нам у Церкві, передається через служіння нашого брата, священика», – зауважив він, додаючи, що також сповідник є людиною і потребує прощення, як потребують цього і єпископи, і Папа. «Всі ми є грішниками, – наголосив він. – Також і Папа сповідається кожних 15 днів, тому що Папа також є грішником. І сповідник вислуховує, що я йому розповідаю, дає мені поради і прощає, тому що всі ми потребуємо цього прощення».

«Іноді, нам доводиться почути декого, який твердить, що сповідається безпосередньо перед Богом…» – вів далі Наступник святого Петра, наголошуючи, що справді, Бог завжди вислуховує, але «у Святій Тайні Покаяння посилає брата, щоб принести прощення у ім’я Церкви».

«Служіння, яке священик здійснює, як служитель, уповноважений Богом відпускати гріхи, – зауважив Папа, – є дуже делікатним, це дуже делікатне служіння, яке вимагає, щоб його серце перебувало в мирі, щоб серце священика було в мирі, щоб він не ставився погано до вірних, але був лагідним, доброзичливим та милосердним, щоб умів сіяти надію в серцях, і, насамперед, усвідомлював, що брат чи сестра, які приступають до Таїнства Примирення, шукають прощення, як численні люди, що приступали до Ісуса, щоб Він їх оздоровив». Священик, який не має такого наставлення духа, за словами Святішого Отця, не повинен сідати до сповідальниці, поки не виправиться, тому що «всі вірні мають право знайти у священиках служителів Божого прощення».

Текст із сторінки http://uk.radiovaticana.va