«Святий Йосафат своєю кров’ю запечатав єдність Київської Церкви з наступником апостола Петра…» – Глава УГКЦ в Римі
П’ятдесят років тому у базиліці Святого апостола Петра, проходив історичний ІІ Ватиканський Собор, очолюваний нині блаженним Папою Іваном ХХІІІ. Саме тоді до соборових отців у зворушливий спосіб «із-за залізної завіси» промовила Українська Греко-Католицька Церква, яку називали тоді «мовчазною».
Вона «заговорила» на весь світ, коли на Вселенський Собор прибув звільнений зі сталінських концтаборів Патріарх Йосиф (Сліпий). Церква, яку багато вважали «згаслою», «засвітила» славою своїх мучеників за єдність Христової Церкви, коли 50 років тому до собору Святого апостола Петра в Римі урочисто перенесли святі мощі священномученика Йосафата Кунцевича, архиєпископа Полоцького.
Про це сказав Блаженніший Святослав (Шевчук), Глава УГКЦ, 25 листопада 2013 року, в свято Святого священномученика Йосафата (Кунцевича), Архиєпископа Полоцького УГКЦ, в базиліці Святого апостола Петра у Римі.
Додамо, що урочисту Архиєрейську Літургію на головному престолі ватиканської базиліки з нагоди 50-річчя перенесення мощів святого Йосафата до цієї святині, із особливого дозволу Папи Римського Франциска, очолив Глава УГКЦ. З ним співслужили: кардинал Леонардо Сандрі, префект Конгрегації для Східних Церков, владики Синоду Єпископів УГКЦ, владика Мілан (Шашік), Єпарх Мукачівський ГКЦ, представники інших Церков свого права та Апостольської Столиці, а також близько 200 священнослужителів, серед яких ченці Василіанського чину святого Йосафата на чолі з протоархимандритом о. Генезієм Віомаром, ЧСВВ.
Крім цього, як зауважив у своєму проповідницькому слові Верховний Архиєпископ УГКЦ, цього року минає 390 років із дня мученицької смерті святого Йосафата. За словами проповідника, значення постаті священномученика Йосафата для слов’янських народів і всієї Вселенської Церкви окреслив сам Папа Пій ХІ в енцикліці «Ecclesiam Dei» 90 років тому, 12 листопада 1923 року, з нагоди 300-річного ювілею його мучеництва: «Саме його справедливо визнаємо прославою східних слов’ян і їхньою підпорою, бо, мабуть, ніхто інший не прославив їхнього імені такою мірою, як він, і ніхто більше не допоміг їм на дорозі до спасіння, як саме цей їхній пастир і апостол, передусім через те, що свою кров пролив за єдність Церкви Святої».
На переконання Блаженнішого Святослава, святий Йосафат є мучеником за єдність Христової Церкви, бо він своєю кров’ю «запечатав єдність Київської Церкви з наступником апостола Петра – видимим знаком і непорушною опорою цієї єдності». «Тому цілком очевидним нам видається сьогодні те, що в очах отців ІІ Ватиканського Собору цей наш святий був знаком часу, – знаком того, що настала пора переосмислити роль і місію Східних Католицьких Церков для віднаходження цієї єдності, за яку він віддав своє життя. Саме звідси, з гробу святого апостола Петра, під дією Святого Духа розпочався всецерковний рух за єдність християн у сучасному світі, – рух, який ми сьогодні називаємо «екуменічним»», – пояснив він.
Варто зазначити, цього дня, перед мощами цього святого, при гробі святого апостола Петра, УГКЦ у присутності представника Святішого Отця, Синоду Єпископів УГКЦ, духовенства і монашества, численних паломників, урочисто завершує Рік віри. «Переживаючи цей даний Богом і Церквою Рік, ми старалися зміцнити нашу віру в Бога серед усіх викликів сучасного секуляризованого світу, ще раз засвідчити, що вона є дорогоцінним скарбом, який ми отримали від наших попередників – батьків і вчителів віри, та маємо обов’язок передати її у всій повноті наступним поколінням», – додав Глава Церкви.
Наприкінці Блаженніший Святослав привітав усіх, хто прибув в паломництво до Вічного міста, а, особливо, паломників із волинської землі, із Володимира-Волинського, міста, в якому народився Йосафат, а також паломників із Білорусі, землі, яку цей священномученик освятив своєю кров’ю.
«Нехай Пречиста Діва Марія, прославлена в Жировицькій іконі, яку так любив Йосафат і яка століттями вшановується тут, у Римі, неустанно молиться разом із ним за нашу Церкву перед престолом Всевишнього», – побажав наостанок Глава УГКЦ.
Кожен учасник Богослужіння отримав на згадку пам’ятні образки з гравюрою святого Йосафата із його першого життєпису з 1625 року, репродукцією хреста з катедрального собору у Володимирі-Волинському, перед яким молився Іван Кунцевич, майбутній святий, та фото мощів святого під престолом святого Василія у базиліці Святого Петра.
About The Author
