Слово Митрополита Львівського на 25-ту неділю по зісланні Святого Духа
Слово Митрополита Львівського
на 25-ту неділю по зісланні Святого Духа
Єф 4,1-6, Лк 10,25-37;
Всесвітлий отче декане Богдане,
Всечесні отці, достойні та любі миряни,
приємно бачити ваші світлі й молитовні обличчя в цей святковий день, в якому наші мирні українці, брати і сестри, моляться у різних місцях й стоять на майданах, особливо у Києві, вимагаючи у владних структур зміни на краще у суспільстві. Могутні цього світу ніде не бажають чути голосу народу, навіть тоді, коли їхні вуха володіють стовідсотковим слухом. Так ганебно поступив цар Ірод, який, хоч боявся народу, але задля своїх інтересів, своєї немудрої клятви, наказав стяти голову невинному в нічому пророкові Івану Хрестителю, бо цей говорив спасенну правду в очі. Більшість із царів не люблять правди, не люблять свого народу, зате, докладно дбають про особисте збагачення, навіть, втішаються незаслуженою славою та авторитетом…
Ваша церква у Щирці, достойні та милі сестри й брати, має за покровительку святу великомученицю Варвару, яка прийняла смерть від рідного батька, що відсік їй голову мечем. Чому? – Тому що вона стала християнкою, заявляла голосно про віру в Ісуса Христа, а її батько Діоскор був поганином, йому, як й Іроду було недоречно чути про правду й віру своєї дочки. Він вирішив вбити невинну й святу Варвару, яка ступала шляхом спасіння, бо вважав це соромом для себе. Сам не стидався покланятися своїм божкам з каменя та дерева? – а дочці перечив вірити й покланятися правдивому Богу, Творцеві вселеної.
Діоскор міг поцікавитися в кого вона вірує, мав шанс стати на шлях спасіння, однак, цього не вчинив. Батько залишився при своїх інтересах, які вважав найвищими, а насправді, це було смішним й гідним кари.
Гроші, влада, вплив та інші примани світу, засліплюють уми людей, які готові навіть кров’ю усувати інших, щоб тільки їхнє «панування» було продовжене. Світ – жорстокий до такого ступеня, що рідні батьки піднімають руку на своїх дітей, володарі на підлеглих та підозрілих, а зацікавлені у вигоді для себе на своїх противників, усуваючи усіх й все на своїй дорозі, щоб залишатися при своїх короткочасних справах.
Діоскор вбив дочку Варвару на очах народу, а потім відсік голову ще й святій мучениці Юліанії. А його жорстокість, як повідає повір’я, була така гидка, що сама природа збунтувалася проти страшенного батька, бо грім з чистого неба прошив Діоскора на смерть. Не завжди так стається, бо Господь – милосердний, очікує покаяння грішника, але, коли чаша провин наповнена по вінця в душі, тоді людина закінчує своє життя ганебно. Така особа вичерпує рівень прощення відносно себе, втрачає надію на Боже милосердя і закінчує свою долю безчесно.
Прочитаний євангельський уривок від святого апостола Луки накликає людей до милосердя, як до мудрої засади життя. Ісус Христос знову попав під випробовування певного законовчителя, який добре знав закон, однак, вирішив підступно почути Ісуса, можливо, цей запропонує йому щось іншого.? А той мудрець звертався до Христа про справу спасіння, виходить, бажав зловити Господа на слові. Мабуть, розчарувався відповіддю, бо Спаситель звернувся до нього теж, із питанням: «… В законі що написано? Як там читаєш?…» (Лк 10,26). І той чітко відповів, що необхідно любити Бога усім своїм єством, а ближнього так, як людина любить себе. Христос запропонував йому сповняти це, щоб бути спасенним, не вказав йому на щось іншого. Однак, законник не хотів швидко відійти, щоб виконувати почуте, виходить – мав проблеми. Поставив наступне запитання Ісусові: «… А хто мій ближній?» (Лк 10,29). Хоч був вченим, але до цього часу ще не знав про ближнього, якому необхідно допомагати у потребі.
Відомо, що юдеї не вважали самарян, поган та іноземних громадян своїми ближніми. Хоч у книзі Левіт читаємо про виразний припис ближнього, який Господь давно дав Мойсеєві для народу: «Приходень, що перебуває між вами, буде для вас як земляк посеред вас; любитимеш його, як себе самого, приходнями бо ви були в землі Єгипетській. Я – Господь, Бог ваш» (Лев 19,34). У єгипетській землі ізраїльтяни очікували доброго ставлення до себе та любові від єгиптян, самі ж, перебуваючи уже в Ізраїлі, вчинили поділ аж до ненависті іновірних чи чужоземців.
Спаситель на запит про ближнього відповів законовчителеві притчею про милосердного самарянина, який допоміг півмертвій та побитій людині. Запитуючий Ісуса про ближнього чомусь вважав, що для нього таким має бути хтось особливий, бо мовив «мій ближній». Він не приймав кожну людину за ближнього, мабуть, пройшов би мимо як левіт й священик в такій ситуації. Таким запитанням ставив себе вище понад багатьох інших людей. Розраховував, що Ісус запропонує йому список ближніх, про яких він буде міркувати як з ними поводитися та, чи взагалі їх приймати за ближніх? Господь відштовхувався він старозавітного навчання: «Нещасний має право на милосердя друга, навіть, коли він утратив страх перед Всемогутнім» (Іов 6,14). Ісус Христос аж два рази повторював вченому в законі, щоб він чинив добро іншим, бо знав проблему цієї людини, яка стояла перед ним як «центр», що сам визначав ближніх. Священик й левіт обійшли мимо людину, яка була в біді, можливо зі страху, щоб їх не побили; а може, щоб уникнути літургійного забруднення від помираючої людини (пор. Чис 19,11)?
Нам не відомо про їхній спосіб дії й Христос нічого не сказав про те, лише запитав законовчителя про його визначення ближнього? – І той, не вагаючись відповів правильно. Господь, натомість, сказав до нього, щоб він розпочав чинити милосердя над людьми, бо в такий спосіб отримає вічне життя, про яке турбувався. Святе Писання пригадує: «Чоловік милосердний творить добро собі самому, жорстокий мучить власне тіло» (Прип 11,17).
Звернімося до Господа молитвою святого пророка Даниїла, який благав Бога помочі і ми просімо Господа у нашій необхідності особистій та країни: «Прихили, Боже мій, вухо твоє й вислухай, розплющ очі твої і споглянь на наші руїни й на місто, на яке прикликано твоє ім’я, бо ми складаємо перед тобою наші благання, покладаючись не на нашу справедливість, а на твоє велике милосердя» (Дан 9,18).
+ Ігор
Митрополит Львівський УГКЦ
15 грудня 2013 р.Б. Храм св. вмч. Варвари, м. Щирець.
Джерело: www.ugcc.lviv.ua
About The Author
