Ангел Господній 15 грудня (повний текст)

Дорогі брати і сестри, доброго дня!

Сьогодні третя неділя Адвенту, названа також неділею Gaudete, тобто неділею радості. У літургії багато разів звучить заклик радіти. Чому? Тому що Господь близько. Різдво близько. Церква, як Мати, заохочує нас продовжити з довірою духовний шлях, щоб ми могли з оновленим тріумфом відсвяткувати Різдво.

Християнське послання називається Євангелією, тобто “Благою Звісткою”, радісною звісткою для всього народу; Церква зовсім не є притулком для сумних людей: Церква – це дім радості! І той, хто сумний, знаходить у ній радість, – справжню радість!

Але євангельська радість – особлива. Її відмінність від будь-якої іншої радості полягає в нашому знанні того, що ми прийняті й люблені Богом. Як нам нагадує сьогодні пророк Ісая (гл. 35,1 – 6a.8a.10), Бог є Той, Хто прийде спасти нас і особливо буде опорою для боязливого серця. Його пришестя до нас зміцнює, робить нас стійкими, дарує мужність, змушує радіти і цвісти пустелю і степ, тобто наше життя, коли воно стає посушливим. А коли наше життя стає посушливим? Коли ми залишаємо його без живої вологи Слова Божого і Його Духа любові. Якими б ми не були обмеженими у своїх силах і в здатності сприйняття, ми не можемо проявляти млявість і нерішучість перед обличчям прикрості і наших слабкостей. Навпаки, ми повинні зміцнити руки, скріпити коліна, бути мужніми і не боятися, бо наш Бог завжди виявляє нам велич Свого Милосердя. Він дає нам силу йти вперед. Це Бог, Який дуже любить нас, і тому Він з нами, щоб допомогти нам, щоб зміцнити нас і піти вперед. Сміливіше! Завжди вперед! Завдяки Його допомозі ми можемо завжди почати з початку. Як же можна почати з початку? Хтось може сказати мені: “Отче, я зробив у житті стільки недоброго… Я великий грішник, я велика грішниця … Я не можу почати з початку!”. Помиляєшся! Ти можеш почати з початку. Чому? Тому що Він тебе чекає, Він поруч з тобою, Він любить тебе, Він милостивий, Він тебе прощає, Він дає тобі силу почати все з початку! Він дає її всім! Ми здатні знову відкрити очі, подолати печаль і плач і заспівати пісню нову. І ця справжня радість залишається навіть у випробуваннях, навіть у стражданнях, тому що ця радість не поверхнева, – вона глибоко проникає в людину, яка довіряє себе Богові і надіється на Нього.

Християнська радість, як і християнська надія, має свою основу у вірності Бога, у впевненості, що Він завжди виконує Свої обіцянки. Пророк Ісая закликає тих, що збилися зі шляху і невтішених покластися на вірність Господа, бо спасіння, яке Він дає, не забариться увірватися в їхнє життя. Скільки людей зустріли Ісуса на шляху, відчувши в серці мир і радість, які ніхто і ніщо не зможе відібрати в них. Наша радість є Ісус Христос, Його любов вірна і невичерпна! Тому, коли християнин стає сумним, це означає, що він віддалився від Ісуса. Але тоді не слід залишати його одного! Ми повинні молитися за нього і дати йому відчути тепло спільноти.

Нехай Діва Марія допоможе нам прискорити крок до Вифлеєму, щоб ми зустріли Немовля, народжене для нас, для спасіння і радості всіх людей. Ангел сказав Їй: “Радуйся, Благодатна: Господь з тобою” (Лк 1,28). Нехай виклопоче Вона для нас благодаті жити радістю Євангелія в сім’ї, на роботі, в парафії і всюди. Глибокою радістю, зітканою з подиву і ніжності. Тою радістю, яку відчуває мати, дивлячись на свою щойно народжену дитину, і відчуває, що це дар Бога, чудо, за яке можна тільки дякувати!

За матеріалами http://ru.radiovaticana.va