Папа Франциск про соціальну інтеграцію у EVANGELII GAUDIUM

З Апостольського Звернення Evangelii Gaudium Святішого Отця папи Франциска

Соціальна інтеграція бідних

186. Згідно нашої віри знаємо, що Христос, уподібнившись до нас і ставши бідним, був завжди поруч з бідними та покинутими, тому на нас лежить турбота про всебічний розвиток найбільш потребуючих, про тих, хто не отримує належної підтримки від суспільства. Будучи зʼєднаними із Богом, ми повинні почути крики про допомогу цих бідних людей.

187. Кожен християнин і кожна громада покликані бути інструментами Божими у боротьбі за покращення умов для бідних, таким чином, щоб вони могли бути повністю інтегровані в суспільство, саме від нас залежить вміння і уважне вислуховування зойку убогого, котрий кличе та прагне порятунку. Достатньо погортати сторінки Святого Письма, щоб дізнатися, як добрий Батько слухає зойку убогого: «Я дійсно бачив страждання народу Мого в Єгипті, і почув волання його, я знаю всі скорботи його. І я прийшов визволити його … тому і посилаю тебе» (Вих 3,7-8.10), саме це показує відкритість Бога до потреб свого народу. «Тоді [ізраїльтяни] закликали до Господа, і Він послав для них рятівника» (Суд 3,15).

Будучи інструментами Бога і водночас залишатись глухими до цього крику бідних, нас вже ставить поза волею Отця і Його спасительного плану, тому «стережися, щоб у серці твоїм не зродилася зла думка, чи зле око на вбогого брата твого, і не даси ти йому, то він буде кликати на тебе до Господа, і буде на тобі гріх» ( Втор 15,9 ). Відсутність солідарності із їх потребами безпосередньо впливає на наші відносини із Богом: «Бо як хтось позве прокльон на тебе в своїм розпачі душевнім, то його прохання дійде до слуху Творця його» (Сир 4,6). Завжди ставмо собі старе, але таке актуальне питання: «Коли хтось має достатки цього світу і бачить брата свого в нестачі й замикає перед ним своє серце, то як любов Божа може перебувати в ньому?» (1 Ів 3,17). Ми також пам’ятаємо, як переконання, Апостол Яків показує образ крику пригноблених: «Ось затримана вами платня робітникам, що жали ваші ниви, кричить, і голосіння женців дійшло до Господа сил» (Як 5,4).

188. Церква визнає, що необхідність слухати цей крик походить від дії благодаті, що є в кожному із нас, при цьому це першочергове завдання слухати потребуючих має бути спрямованим до всіх, а не лише до деяких адресатів: «Церква, керуючись Євангелієм милосердя і любов’ю до людської особи, постійно вслуховується в крик про справедливість і бажає відповісти на нього із усією своєю силою» [153]. У цьому контексті, ми розуміємо прохання Ісуса своїм учням: «Ви ж, дайте їм їсти» (Мк 6,37), і це включає в себе як співпрацю у вирішенні структурних причини бідності, так і сприяння всебічному розвитку бідних. Нехай це будуть повсякденні жести солідарності перед реальними стражданнями, із якими ми зустрічаємося. Слово «солідарність» часто намагаються показати, спотворити чи з інтерпретувати його у значенні негативному, але, насправді, це слово означає щось набагато більше як певний акт щедрості. Така ситуація вимагає від вас створення нового менталітету, для правильного розуміння солідарності в термінах спільноти, де пріоритетом виступає життя кожної людини без винятку.

189. Солідарність є спонтанною реакцією того, хто визнає соціальну функцію власності та загального призначення товарів як реальності першочергової у порівнянні з приватною власністю. Приватна власність майна є виправданою, її потрібно помножувати, але не забувати про те, щоб накопичене добро могло краще служити також і загальному благу, саме в такому контексті рішення піклування про бідних визначає правдиве значення солідарності. Саме ці переконання і практика солідарності, дозволяють прокладати шлях для інших, а також уможливлюють втілення нових якісних структурних змін. Зміни у структурах, які не є перебудовані на нових переконаннях і поглядах, відкривають небезпеку, що самі ці структури рано чи пізно стають корумпованими і неефективними.

190. Іноді ми слухаємо крик цілих народів, найбідніших народів землі, тому що «світ заснований не тільки на повазі прав людини, але і на правах народів» [154]. На жаль, навіть в області прав людини може бути використаний закон як виправдання захисту певних індивідуальних прав, особливо, що стосується людей багатих. Поважаючи незалежність і культуру кожної країни, ми повинні завжди пам’ятати, що наша планета є планетою всього людства і для всього людства, і що сам факт народження в місці з меншою кількістю ресурсів, або меншого розвитку не виправдовує того, що цих людей вважають меншими за гідністю. Потрібно підкреслити, що «ті, котрим більше пощастило, повинні відмовитися навіть від деяких своїх прав, щоб могти дарувати свої добра ще із більшою щедрістю для служіння іншим» [155]. Говорячи про наші права, ми повинні дивитися відповідним чином на складні ситуації у суспільствах і далі позширювати та відкривати наші вуха на крик інших народів та інших регіонів нашої країни. Ми повинні рости в солідарності, що «мусить посприяти в тому, щоб люди приходили зі своїми силами для того, щоб бути архітекторами своєї долі» [156], а також «кожна людська особа покликана зростати та розвиватись» [157].

191. У кожному місці на землі, християни, заохочувані своїми пастирями, є покликаними слухати зойку убогих і як слушно зазначили єпископи Бразилії: «Ми хотіли б, приймати щодня, як радості і надії, так і печалі та тривоги від бразилійських людей, особливо, людей із передмість та сільської місцевості – тих, котрі залишились без землі, бездомні, без їжі, осіб хворих та тих, котрих жорстоко порушені їхні права. Бачачи їхні страждання, почувши їхні крики і знаючи їхні страждання, ми обурені тим, знаючи, що є достатньо їжі для всіх і що голод у наш час є через поганий розподіл багатства і доходів. Проблема ще більше загострюється через поширення нецільового використання дібр» [158].

192. Ми хочемо також ще більше, наша мрія сягає ще вище. Ми не говоримо лише про те, щоб гарантувати їжу для всіх, або про обіцянки «гідного життя», ми говоримо про те, щоб життя і добробут цих людей «процвітав у всіх аспектах» [159]. Тут мається на увазі освіта, доступ до медичної допомоги, а особливо, можливість працювати, тому що у вільній та творчій праці, людина виражає гідність свого життя і зростає у ній. Достойна та справедлива оплата праці дозволяє людині на відповідний доступ до товарів, які призначені для загального користування.

[153] Congregazione per la Dottrina della Fede, Istruzione Libertatis nuntius (6 agosto 1984), XI, 1: AAS 76 (1984), 903.
[154] Pontificio Consiglio della Giustizia e della Pace, Compendio della Dottrina Sociale della Chiesa, 157.
[155] Paolo VI, Lett. ap. Octogesima adveniens, 23 (14 maggio 1971): AAS 63 (1971) 418.
[156] Paolo VI, Lett. enc. Populorum Progressio (26 marzo 1967), 65: AAS 59 (1967), 289.
[157] Ibid., 15: AAS 59 (1967), 265.
[158] Conferência Nacionaldos Bispos do Brasil, Exigências evangélicas e eticas de superação da miséria e da fome (aprile 2002), Introduzione, 2.
[159] Giovanni XXIII, Lett. enc. Mater et Magistra, 2 (15 maggio 1961), 2: AAS 53 (1961), 402.

Підготував о.д-н Ярослав Заричанський

Фото: www.libertepolitique.com

Інформаційна служба Комісії УГКЦ Справедливість і Мир