Світло надії. Різдво генуезьких українців 2014 року Божого

Передріздвяна ніч… Два тисячоліття тому назад, на вечірньому небосхилі, серед міріад мерехтливих зірок, з’явилося ні з чим незрівняне сяйво. Це зійшла Віфлеємська зоря – провісниця спасіння людства. Вона віщувала прихід на землю Любові, Віри та Надії воплочених у маленькому Дитятку, що спочивало у яслах на сіні. Над ним ангельські хори співали: «Слава Богу на висотах і мир на землі людям доброї волі». Цар Спасіння народився! Пастушки з ягнятками прийшли привітати, а за ними троє царів, дари свої Йому віддати. Золото – як царю, ладан – як Богу і миро – як людині.

Так розпочався земний шлях нашого Господа. Того, Хто заради любові до кожного, залишив своє Царство небесної радості та зійшов у цей світ, що був повний суму і страждання. Прийшов, щоб протоптати для нас стежину, провести до Вічного щастя, навіть ціною власних страждань і смерті. Справжній пастир!

Минули тисячоліття… Відблиск зорі – провісниці не згубився у часі. Він знайшов своє продовження у святвечірніх свічечках, які люди із трепетом запалюють перед молитвою. Він, через століття, знову народжує у серцях любов, віру та надію. Лине подячна молитва до Отця, який не забуває своїх дітей. Ще зовсім недовго залишиться чекати, і Різдвяні дзвони хвилюватимуть серця і кликатимуть на поклоніння до Новонародженої Любові!

Для нас, українців, Різдво – особливе свято. Так, звичайно, наш народ славиться своїм вмінням святкувати та любов’ю до свят, але тут щось зовсім інше… Тиха радість, душевне піднесення, глибоко захована у серці надія на те, що все буде добре, бо Господь прийшов. Він з нами, то чого тепер боятися?!

Народження дитини ніколи не проходить непоміченим і завжди викликає велику радість та сподівання. То як же не радіти великій християнській родині такому дивному та благословенному народженню?

Джерело: www.genova.org.ua