Слово Митрополита Львівського на І–шу неділю Великого Посту

Слово Митрополита Львівського
на 1 – шу неділю Великого Посту

Євр 11,24-26, 32-12,2. Ів 1,43-51

Достойні сестри і брати,
сьогодні, як ніколи необхідно багато молитви та посту. Розуміємо ворожий стан та імперські погляди російського уряду до нашої України. Росія дуже розлога країна, надзвичайно велика територією, більша від нас населенням, потребує великої уваги та багато праці. Але імперські зазіхання певних політиків замикають на це очі й не можуть заспокоїтися тим, що наш народ може бути сам господарем у своїй хаті.

Тепер велике рішення постало перед нашими політиками: боронити України чи відступати й здати її Росії, стати колонією? Не бачимо іншого виходу, бо агресори увійшли в нашу країну, поступово захоплюють її і просуваються вперед. Наша надія на Бога та на розум тих, хто на це, майже не звертає уваги. Ніхто з нас не міг би подумати, що ми у 21-ому столітті будемо переживати такі лихоліття. Оттакі вирішальні години, така велика необхідність справжньої єдності у нашій країні. Жодні політики, які були до цього часу у нашій країні при владі, не дбали про це, навпаки, демократи і анти демократи, влада і опозиція, лише підігрівали напруження у народі, щоб виграти на своїй політичній кар’єрі. Нам бракує добрих політиків, коли ж вони є, їх ніхто не слухає, бо багато із тих, хто дорвався до влади, вважають себе непомильними.

Відразу після Майдану ми побачили сміхотворну боротьбу за владу в парламенті та на місцях. Мудра пані Богомолець, не бажала бачити свого місця у міністерстві з такою владою, відмовилася, не бажала перебирати на себе брудну одежу. При владі повинні бути мудрі політики, особи, що дбають за народ та свою країну, а не за наповнення своїх кишень грошами за вказані голосування. Це відомо й на усіх обласних та районних рівнях, як швидко приходять до влади вигідні, а не бажані простолюддям особи. Уже поговорюють люди, що: «Знову починається хабарництво?».

Необхідно створювати народний контроль й арештовувати тих, хто причетний до хабарів, як це водиться у демократичних країнах. Зараз не чути президентів та замовкли міністри, майже усі прикупили собі будиночки за кордоном, припинилися дебати, коли горе назріває над державою.

Хто допоможе нам? Хто захистить нас? – Лише на Господа уся надія. Довірмо усю нашу тривогу в руки Божого Провидіння і пам’ятаймо, що поза його увагою нічого не стається. Будьмо спокійні, бо Господь стоїть вище за можновладців та їхню зброю. Хай пресвята Богородиця, наша небесна Заступниця, яка багато разів визволяла наш народ від різних загарбників, збереже нашу державу та наш народ у мирі. Перепрошую вас, бо не можу інакше – серце крається і повіки вночі не змикаються від гіркої ситуації.

Ісус Христос був ведений Духом в пустиню, у якій перебував сорок днів та сорок ночей в пості на розмові зі своїм Небесним Отцем, там переміг злого духа, який спокушав його. Готувався у пустині, щоб розпочати свою діяльність як Месія. Книжники, фарисеї та садукеї закінчували різні школи, щоб навчати людей, тому, згодом дивувалися, звідки у Христа такі знання. А Христос, як дванадцятилітній хлопець, залишився раз у храмі серед учителів: «Усі ті, що його слухали, чудувались його розумові й відповідям» (Лк 2,47).

Звичайно – він Бог, Друга Особа Божа, посідав необмежену мудрість, хоч вчені у Писаннях не признавали його за Сина Божого, мимо численних чуд, які він вчинив. Таке обличчя має людська гординя, заздрість та особиста зарозумілість. Спаситель відразу після пустинної підготовки розпочав свою привселюдну діяльність. Призивав певних людей до апостольської праці, зокрема, рибаків, які знали ціну своєї праці. Святий Іван Хреститель радо віддавав своїх учнів Христові, вказуючи на те, що його місія закінчилася. Одними із перших учнів Христа були Андрій, Симон, Яків, Іван та Филип. Своїми простими зверненнями до цих людей, Ісус зачаровував їх, вони радо слухали його й не бажали повертатися додому. Відразу ішли за ним. Спаситель знав глибинні таємниці серця цих людей, проникав їх своїми очима так ясно, що вони усе життя пам’ятали, навіть про годину, в якій їх покликав Христос. Ці люди, що побули з Ісусом кілька годин чи днів, відразу старалися іншим розказати про нього та привести других осіб до нього. Ісусове глибоке знання людини, дає йому можливість відразу визначити місце покликання особи, наприклад, про Петра з першого погляду він сказав: «… Ти – Симон, син Йони, ти зватимешся Кифа, – що у перекладі означає: Петро (Скеля)» (Ів 1,42). А, коли підійшов Натанаїл, Ісус сказав про нього, що він ізраїльтянин без лукавства. Цього чоловіка дуже здивувало визначення Христа сказані про нього. Мабуть, глибше бажав дізнатися про знання Христа, тому запитав: «Звідкіль знаєш мене?…» (Ів 1,48). А Ісус Христос сказав йому більше: «… Перше, ніж Филип закликав тебе, бачив я тебе, як був єси під смоківницею» (Ів 1,48). Натанаїл не бажав більше свідчень, він освічена та побожна людина, зрозумів, що має справу із незвичайною особою, тому називає Ісуса – Сином Божим та царем Ізраїлю. Спаситель запевнює Натанаїла, що за його віру він побачить більше: «… Побачите небеса відкриті, й ангелів Божих, як висходять та сходять на Сина Чоловічого» (Ів 1,51).

Господь, також знає про нас усе: що думаємо, де перебуваємо, наші розмови, вчинки, бажання, словом, нічого скритого перед Божим знанням у нашій особі. Добре і погане нашого життя відомо йому. Будьмо відповідальні за наше життя перед Богом, бо про усю нашу чесність та нечесність, про наші добрі вчинки та кривди вчинені ближньому – Господу відомо.

Просімо Господа, щоб дав нам велику ласку віри, яка підносить людину понад земські справи та потреби. Пресвята Богородице, будь нам постійною допомогою!

+ Ігор
Митрополит Львівський УГКЦ

9 березня 2014 р.Б. Архикатедральний Собор Святого Юра