Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Страсний четвер

1 Кор. 11, 23–32

«Це моє тіло, воно за вас дається. Це робіть на мій спомин».

У нашому житті є особи, з якими нам приємно бути разом, з ними спілкуватися, проводити час у їхній присутності, а є ті, з якими ми не дуже хочемо бути разом. Однак Бог хоче завжди з нами перебувати, якими ми б не були. З цієї великої любові він створив людину, бо не хотів Сам в Собі тішитись цією любов’ю, хотів когось нею обдаровувати.

З цією великою любов’ю Бог приходить до людини, яка відпала через первородний гріх, через свого Сина Ісуса Христа. І коли приходить час Йому відійти, Він з любов’ю залишає нам Пресвяту Тайну Євхаристії – Тіло і Кров Господню. То ж коли ми приступаємо до Чаші Господньої, коли Причащаємось в Господа, то дотикаємося до Нього, стаємося причасниками цієї Божественної любові, безмежної, яка прагне вилитись і доторкнутись до кожного з нас.

«Однак не як Я бажаю, лише – як Ти».

Сьогодні ми згадуємо зраду Юди. Годі ввійти у стан того, що він собі замислив, що думав, як дійшов до цього вчинку. Може, він і сам не сподівався цього від себе, але крок за кроком прийшов до цього. Знаємо, що ці кроки точно були, бо Євангеліє згадує, що він крав зі скарбонки.

І ми ніколи не приходимо до великих гріхів так одразу, в одну мить. Щось дозволимо собі в одному, потім в другому, в третьому, а потім приходить великий гріх. Так і з Юдою. Юда не став одразу зрадником, але в багатьох речах дозволяв, щоб до цього дійшло.

Також бачимо, що для Христа як для людини не було просто прийняти цю дорогу терпінь, страждань, тому Він і молився до Отця, щоб відвернув цю чашу. Але Ісус завершує свою молитву упованням на Бога: «Хай буде Твоя воля!». Подібно в нашому житті є багато ситуацій, обставин, подій, які ми не можемо відвернути. Дуже важливо приймати їх як такі, які Бог дав. Прийняти чиюсь зраду, чиюсь невірність, прийняти якусь кризу, непорозуміння, біль… Навіть якщо складно зрозуміти, для чого все діється, але я свідомий, що за всім стоїть Господь, і довіряю, що Він усе допускає для мого освячення і спасіння, то Божа воля буде пріоритетом мого життя.

+Венедикт