П’ять причин, чому Яценюк повинен зустрітися з Папою Римським
Те, що папа Франциск готовий зустрітися з прем’єр-міністром Яценюком – сигнал світові, що папа вважає український уряд легітимним
Звістка про те, що прем’єр-міністр Яценюк відправиться в кінці тижня до Ватикану, щоб зустрітися з папою Франциском і взяти участь в урочистостях, присвячених канонізації пап Івана XXIII та Івана Павла II викликала неоднозначну реакцію. Чи це на часі? – Запитували багато, від рядового читача стрічки новин до міністра закордонних справ РФ Лаврова. У країні війна, економічна криза, підготовка до виборів – а він на прогулянку за державний кошт… Сам Яценюк в той же день через свою прес-службу поспішив повідомити, що “це тільки запрошення”, а він сам “ще не вирішив – їхати чи не їхати”. Але коли папа римський призначає особисту зустріч – відмовитися важко. Неможливо відмовитися. Якщо тільки ви не патріарх Московський, а зовсім навпаки – греко-католик.
Тому прем’єр Яценюк до Ватикану, швидше за все, поїде. І правильно зробить.
По-перше, цього вимагає чемність. Він запрошений як представник народу, чимала частина якого – католики обох обрядів.
По-друге, ніякі зусилля і нічия допомога не зайві, коли мова йде про примирення. А саме про це, швидше за все, піде мова на зустрічі папи і українського прем’єра. Папа Франциск не приховує, що зараз його основна турбота, як миротворця, – Сирія і Україна. До речі, і аудієнція повинна відбутися в рамках заходів, пов’язаних з канонізацією ” пап миру” – Івана XXIII та Івана Павла II. Це дуже символічно, оскільки обидва вони мали справу з “залізною завісою” і наводили мости між Заходом і СРСР/Росією: папа Ронкаллі вніс свій внесок у вирішенні Карибської кризи, а папа Войтила – у руйнування “залізної завіси” і падіння комуністичних режимів у Європі. Папа Бергольо розуміє, що може зіткнутися з подібним викликом. І йому самому, швидше за все, хотілося б отримати побільше інформації “з перших рук” про те, що відбувається, і як на це можна вплинути.
По-третє, (а також по-четверте, п’яте, шосте і т.д.) – Росія. Україна зараз основний плацдарм протистояння Заходу і Росії. А в релігійному світі є власні карта світу, історія, а отже і сфери інтересів. Ватикану дуже хочеться зберегти видимість хороших відносин з РПЦ. А РПЦ, як відомо, у своїх бажаннях не вільна. Тому папа Франциск буде скільки зможе балансувати між українськими католиками і Московською патріархією. Він відмовився, очевидно, робити різкі заяви щодо російсько-українського конфлікту в ході зустрічі з президентом Обамою. Але зробив і продовжує робити реверанси в бік України і, особливо, українських католиків. Зокрема, приймає у себе українського прем’єра-католика на урочистостях канонізації найулюбленішого в Україні папи – Івана Павла II.
Цікаво, що поїздка українського прем’єра до Ватикану зацікавила російський МЗС. Тобто так, Україна для російського МЗС зараз – травма номер один, це відомство, здається, готове коментувати кожен пчих українських чиновників. Але роздратування особисто міністра Лаврова з приводу можливих “римських канікул” Яценюка – сигнал. Росії дуже не подобається ця зустріч.
Вже тільки тому слід було б їхати, хіба ні?
Хвилювання російського МЗС з приводу можливої зустрічі Папи Франциска і прем’єра Яценюка легко зрозуміти. Улюблене кліше чиновників РФ – “нелегітимність” нинішньої української влади.Найсміливіше, що можуть вичавити з себе російські офіційні особи – “так званий прем’єр так званого уряду”. Те, що цих “так званих” приймають у Брюсселі та Женеві – звичайно, прикро. Але це можна представити телеглядачеві як частину великої стратегічної – зрозуміло, “антиросійської” – гри на “великій шахівниці”, фігурами якої орудує виплодок протилежної півкулі – Держдеп.
Папа Римський – зовсім інша справа. Він не має армії, не може прямо впливати на велику політику. Але це лише додає йому шарму – Папа залишається одним з найвпливовіших людей на планеті. До нього прислухається майже півтора мільярда католиків, але навіть багато некатоликів готові визнати, що він один з головних моральних авторитетів сучасного світу. Те, що папа Франциск готовий зустрітися з прем’єр-міністром Яценюком – сигнал світу про те, що папа вважає нинішній український уряд легітимним.
І, нарешті, основне зараз питання про те, “як це вплине на внутрішнє протистояння в Україні”. Те, через що прем’єр, швидше за все, і злякався спочатку широкого обговорення його можливої зустрічі з папою Франциском. У київського уряду формується комплекс перед “Сходом”. Комплекс провини або комплекс страху. З цієї точки зору поїздка до Ватикану може виявитися ще одним подразником для “православного” Сходу. Але йдучи на поводу у подібних страхів можна прийти тільки до одного – реального, а не міфічному, як зараз, розділення країни. Київська влада, роблячи реверанси невідомо кому на Сході, не стане “своєю” там, але, цілком реально, стане “чужою” і всім іншим частинам України. Тому “римські канікули” для прем’єра Яценюка могли б мати ще й терапевтичний ефект.
Катерина Щоткіна
За матеріалами www.dsnews.ua