У чому полягає богобоязливість? На загальній аудієнції з Папою Франциском 11 червня 2014

Богобоязливість чи, іншими словами, страх Божий допомагає нам усвідомлювати, що все, що ми маємо, це дари благодаті, спонукає смиренно іти за Господом та уникати гріха. Про останній з семи дарів Святого Духа Папа Франциск навчав під час загальної аудієнції, яка у середу, 11 червня 2014 р., відбулася на площі Святого Петра у Ватикані.

Перед тим, як вийти до паломників, які зібралися на площі перед ватиканською базилікою, Святіший Отець у залі Павла VI зустрівся з групою хворих, які прибули на аудієнцію, але з огляду на спеку було вирішено зібрати їх у приміщенні, щоб вони не мусіли перебувати під палючим сонцем. Наступник святого Петра проказав разом з ними молитву до Пресвятої Богородиці та уділив благословення.

На початку свого повчання Папа Франциск, насамперед, наголосив на тому, що дар богобоязливості не означає боятися Бога: «Ми добре знаємо, що Бог є Батьком, що любить нас і прагне нашого спасіння та завжди прощає. Тому, немає причини боятися Його. Божий страх, натомість, це дар Святого Духа, який пригадує нам, наскільки малими ми є перед Богом та Його любов’ю, і наше добро полягає у тому, щоб смиренно, з пошаною та довір’ям віддатися в Його руки».

Святіший Отець зауважив, що коли Святий Дух оселяється в нашому серці, то наповняє його миром та втіхою, спонукаючи нас почуватися такими, якими ми і є насправді – малими, які покладають свої сподівання і турботи на Бога та відчувають Його підтримку й тепло, як діти в обіймах батька. «В цьому значенні, – вів далі він, – можемо добре збагнути, як богобоязливість набирає у нас форму слухняності, вдячності та прослави, наповнюючи наші серця надією. Ми, у дійсності, дуже часто неспроможні збагнути Божий задум, й усвідомлюємо, що не здатні самі собі забезпечити щастя та вічне життя. Але саме через досвід власних обмежень та нашої убогості Святий Дух нас утішає та дає відчути, як єдиною важливою справою є дозволити, щоб нас провадив Ісус посеред обіймів Небесного Отця».

За словами Наступника святого Петра, богобоязливість допомагає нам усвідомити, що «все походить з благодаті», а наша справжня сила полягає в тому, «щоб іти за Господом Ісусом і дозволити Отцеві виливати на нас Його доброту та милосердя». Тож коли ми огорнені Божим страхом, це спонукає нас «зі смиренням, готовністю та слухняністю» іти за Ісусом, але «не з пасивним наставленням покірливого підпорядкування», а «зі здивуванням та радістю дитини». Богобоязливість не чинить християн «боязкими й податливими», але породжує в них «відважність та силу», робить їх «переконаними, сповненими ентузіазмом, які підпорядковуються Господеві не зі страху», але є «зворушеними та здобутими Його любов’ю».

«Однак, будьмо насторожі, тому що Божий дар богобоязливості є також “сигналом тривоги” перед обличчям настирливості в гріхах, – вів далі Святіший Отець. – Коли людина живе у злі, богохулить проти Бога, визискує інших, є деспотом, живе лише заради грошей, марнославства, влади чи гордості, тоді святий Божий страх попереджає нас: увага! З усією цієї владою, грошима, гордістю, славою, ти не будеш щасливим. Ніхто не зможе забрати з собою на той світ ні грошей, ні владу, ні славу, ні гордість. Нічого! Зможемо забрати лише любов, яку нам дає Бог-Отець, Божі пестощі, які ми прийняли та отримали з любові. І зможемо забрате те, що ми зробили для інших».

У цьому контексті Папа закликав слухачів не покладати надію на гроші, славу чи владу, бо «все це не може обіцяти нам нічого доброго». «Маю на увазі, – сказав він, – людей, на яких лежить відповідальність за інших, і вони віддаються корупції. Чи ви вважаєте, що корумпована особа буде щасливою на тому світі? Ні, увесь плід її корупції зіпсував її серце, і їй буде нелегко стати перед Господом». Святіший Отець вказав на тих, які промишляють торгівлею людьми й користають з рабської праці, виробляють зброю для ведення воєн, зазначаючи, що вони не мають Божого страху і є нещасливими.

«Просімо у Господа Бога благодаті, – підсумував Святіший Отець, – приєднати наш голос до волання бідних, щоб прийняти дар богобоязливості та разом з ними визнавати себе огорнутими милосердям і любов’ю Бога, Який є нашим Отцем».