Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Вівторок 2-го тижня після П’ятдесятниці

Мт. 7, 15–21: «За їхніми плодами, отже, пізнаєте їх».

Ми завжди докладаємо великих зусиль, щоб виглядати в очах інших людей добре і гарно, щоб інші нас цінували, хвалили, щоб інші нас поважали, ми вчимося з часом грати роль досконалих якнайкраще. Але бачимо, що часто є такі ситуації, в яких ми самі, а ще краще це видно збоку, у поведінці інших, поводимось неадекватно, можемо зробити щось таке, чого самі від себе не сподівалися.

У народі кажуть, що шила в мішку не втаїш, тобто те, ким ми є, неминуче виявиться в критичних ситуаціях, як би ми цього не приховували. А тим більше це виявиться перед Богом, коли зустрінемось з Ним після смерті у вічності. Бог зніме з нас всі нашарування, наші маски і вуалі, усі наші уявлення про себе.

Мусимо більше старатися пізнавати себе справжніх, а це неможливо, якщо не будемо пізнавати нашого Бога. Тільки Він через Свого Святого Духа може відкрити нам правду про те, ким ми є насправді, показати дорогу до змін і провести нас нею. Тільки тоді ми зможемо принести Божі плоди, за якими пізнають нас, що ми Божі діти!

Рим. 4, 4–12 «Віра була зарахована Авраамові, як оправдання»

В Старому Заповіті вибраний народ часто займав різні постави до Господа, або була безперечна віра Богові, або невірність. Господь дає нам за приклад Авраама, показує плоди його довіри до Бога. Так само наше життя і наші стосунки будуються ні на чому іншому, як на вірі.

Усі ми знаємо про Бога, знаємо, що Бог навчає і завжди нас кличе, але завжди для нас лишається справою нашого вибору, наскільки ми вірою втілюємо це в наше життя, цим живемо. Пам’ятаймо, що віра, це не лише якийсь одноразовий акт, вибір віри постає кожної миті нашого життя. Бо щомиті показується, наскільки ми довіряємо і покладаємось на Господа. І ніщо інше, як наша віра, є твердим фундаментом і основою, що дає нам можливість пройти через будь-які життєві обставини.

+Венедикт