Католики Франції моляться за вашу Церкву та за весь народ України.

Привітальне слово представника Конференції Єпископів Франції владики Жерара Докура

Ваше Блаженство, Ваша Екселенціє, всечесніші отці, дорогі брати та сестри, Президент нашої Єпископської конференції, монсеньйор Жорж Понтьє, глибоко вдячний за запрошення, надіслане йому Його Блаженством Верховним Архиєпископом Святославом.

Передаю Вам його подяку, його дружнє вітання та підтримку католицьких єпископів Франції. Запевняю Вас, що католики Франції моляться за вашу Церкву та за весь народ України.

Ми уважно стежимо за відродженням України і, водночас, за тяжкими випробуваннями, які випали на  її долю. В цих обставинах, гідне подиву Ваше безперестанне намагання свідчити добру новину Христа.

Католицькі єпископи Франції надзвичайно вдячні Його Блаженству, Верховному Архиєпископу Святославу, за надання об’єктивної і точної інформації про події в Україні, викладені у листі від імені Вашого постійного Синоду від 4-5 червня, та у листі від 21 серпня, де окреслено загальну ситуації та описано наклепницькі звинувачення проти Вашої Церкви, які мали місце.

Владика Борис (Ґудзяк), член даного Синоду та конференції єпископів, також постійно інформував нашу єпископську конференцію про події останніх місяців.

Приналежність Владики  Бориса до обох структур є свідченням постійного єднання Вашої та Французької Церков.

Наші стосунки є дуже давніми, проте вони не завжди були такими міцними. Ми повинні зізнатися, що протягом понад 50-літніх довгих та важких випробувань для Вашої Церкви, коли Ваші гнобителі прагнули заперечити будь-яку згадку про Ваше існування, голоси солідарності та єднання католиків Франції були дуже поодинокими.

Все ж, в багатьох парафіях та спільнотах завжди молилися, щоб Господь прийшов на допомогу «Безмовній Церкві».

Впродовж цих довгих років страждань, ви показали всьому світу що «ні смерть, ні життя, …, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, … ніщо не зможе нас відлучити від Божої любові, що в Христі Ісусі, Господі нашім» (До Римлян 8, 38-39)

Свідчення вірності Вашої Церкви Христові та апостольському Престолу у Римі залишаються назавжди закарбованими в пам’яті завдяки величній постаті Митрополита Кардинала Йосипа Сліпого, який провів 18 років в ув’язненні, а далі – у вигнанні, та  Вашим численним світським мученикам, монашеству, священикам та єпископам.

Ми не можемо лишити поза увагою мучеників інших Церков України, наших братів та сестер в Іраку, Сирії, Нігерії та в інших країнах. Постійно досвідчуємо це, маючи повну свободу віросповідання у Франції.

Але релятивізм, що нас оточує, та зміни до яких він призводить у суспільстві, матеріальна забезпеченість більшості населення та інші фактори, ведуть до занепаду віри, ревності християн та до зменшення їхньої чисельності.

Впродовж останніх років, працею нашої єпископської Конференції ми намагалися пробудити католиків та заохотити їх до євангелізації, і їх свідчення присутності Церкви у суспільстві – присутності не посередницької, а сакраментальної.

Сьогодні для нас важливими є три реалії: релігійна байдужість, видимість Церкви у суспільстві та євангелізація.

Ми стверджуємо з надією, що релігійна байдужість, властива частині французького населення, все ж, супроводжується чисельними духовними очікуваннями, на які католики Франції намагаються відповісти. То ж, можемо сказати, що ми знаходимось в часі справжнього відродження, результати якого стають відчутними вже тепер.

Серед цих результатів, без жодного сумніву, – вболівання про християнську місію світських людей, чоловіків та жінок, віруючих та дияконів, священиків та єпископів.

Поряд з цим відбувається поглиблення духовного життя кожної охрещеної людини, задля перебування в таїнстві церковного сопричастя.

Я приєднуюсь до теми вашого синоду: «посідання дарами» (часом, талантами, скарбами). Недостатньо лише мати дари, потрібно поставити їх на службу Господові, нашим братам – важливо, щоб в середині Церкви кожен визнав, що він потребує дарів інших людей.

Коли Христос попросив своїх учнів «помити ноги один одному» (Ів.13,14), чи не призивав він нас до взаємодопомоги, до взаємності у служінні? Святий Павло згадує про це, кажучи що, члени Тіла Христового є взаємодоповнюючими (становлять одне тіло) (Кор. 12, 12-31)

Не йдеться лише про давання але й про отримання, у тому числі від найслабших.

Сьогодні наша відкритість рук та молитва, наша неустанна готовність до діалогу відкриває шлях надії до вирішення політичних та соціальних конфліктів, до того, щоб усі послідовники Ісуса зростали в єдності, задля того аби світ повірив, що Отець зіслав свого Сина для спасіння Світу. (Ів. 17,21 та 3,17)

Ваше Блаженство, та всі члени святого Синоду, нехай Святий Дух освітить Вас та наповнить Любов’ю Христа!

8 вересня 2014 року

 

Жерар Докур
Єпископ-емерит, Нантер
Представник Президента
Єпископської Конференції Франції

About The Author